Пандемія коронавірусу загострила гуманітарну кризу в глобальному масштабі. Важко дивитися за межі власного дому, коли смертельна хвороба загрожує вашій родині. Уряди країн також часто виявляють подібну тенденцію, коли зіштовхуються з надзвичайними ситуаціями за межами національних кордонів, пише The Guardian.
Пандемія співпала з кризою в міжнародній системі гуманітарної допомоги та значно загострила її. Безжально викриваються глобальні слабкості та проблеми.
Внаслідок цього глобальні гуманітарні проблеми зараз сягають найвищого рівня. І COVID – лише частина цієї історії. Конфлікти, нескінченні громадянські війни, зміна клімату, беззаконня, безкарність і занепад дипломатії призводять до голоду, хвороб і міграційної кризи у безпрецедентних масштабах.
За даними Міжнародного комітету порятунку (IRC), рекордні 274 мільйони людей потребуватимуть гуманітарної допомоги у 2022 році. Рекордні 80 мільйонів людей були змушені покинути свої домівки, 41 мільйон осіб перебувають на межі голоду. Крім того, досі спостерігається гендерна нерівність.
IRC визначив 20 країн, найбільш схильних до ризику подальшого погіршення кризи. Список, який очолюють Афганістан, Ефіопія та Ємен, також включає М’янму, Сирію та ще 11 країн Африки. Саме на них припадає 89% усіх глобальних гуманітарних потреб і 80% усіх біженців.
Агентство ООН у справах біженців стверджує, що масове переміщення населення продовжує зростати.
Криза особливо загострюється в Афганістані, де цієї зими 8 мільйонів людей можуть постраждати від голоду, у тому числі близько мільйона дітей.
Але загальна картина лякає ще більше. ЮНІСЕФ шукає рекордні 9,4 мільярда доларів, щоб допомогти 177 мільйонам дітей, які постраждали від гуманітарної кризи, зміни клімату та COVID. Загалом, за словами ООН, 63 країнам буде потрібно близько 41 мільярд доларів. Такі цілі важко реалізувати.
Колишній міністр закордонних справ Великої Британії Девід Мілібенд заявив, що ця «глобальна надзвичайна ситуація» не є результатом раптового, невдалого зіткнення несприятливих факторів. Вона «готувалася» роками. Він стверджує, що гуманітарна криза базується на політичній кризі – те, що він називає «провалом системи».
Ця невдача має кілька аспектів. Дедалі більше держав не виконують своїх обов’язків із захисту громадян, а деякі, наприклад, Сирія та М’янма, нападають на власне населення або ставляться до нього як до заручників.
Як і ліберальна демократія, дипломатія та миротворство втрачають позиції. Громадянські війни загострюються частіше, тривають довше, інтернаціоналізуються через «проксі-сили», і їх важче зупинити.
Універсальні права та договори ігноруються. Міжнародне право користується меншою повагою, ніж будь-коли після створення ООН у 1945 році. Наслідками цього стало зростання кількості військових злочинів, злочинів проти людства, геноциду, а для винних нормою стає відсутність відповідальності, яка межує з безкарністю.
«Апарат міжнародної допомоги» також ламається, і не лише через недостатню «донорську» підтримку. Проблемною стала політизація допомоги.
«Допомога інструменталізується, щоб задовольнити потреби тих, хто її надає, а не тих, хто отримує», – каже Мілібенд.
Як змінити порядок у світі, в якому конфлікти призводять до бідності, голоду й масової міграції, де великі сили конкурують, а не співпрацюють навіть під час пандемії, а неконтрольована зміна клімату спричиняє хаос?
Одним зі способів забезпечити покращення підзвітності є більш широке використання універсальної юрисдикції національними судами. Яскравим моментом стало рішення суду Німеччини визнати росіянина винним у вбивстві грузина в Берліні. Не менш важливий крок — призупинити право вето п’яти постійних членів Ради безпеки ООН у разі масових злочинів, як пропонує Франція.
Це потенційно позбавить Росію можливості, для прикладу, блокувати розслідування про атаки з використанням хімічної зброї в Сирії або «послабить» Китай, який захищає генералів М’янми.
«Нам потрібно вийти з глухого кута в Раді безпеки ООН, коли мова йде про масові злочини, оскільки цей орган може запроваджувати санкції або впроваджувати ембарго на постачання зброї. Послаблення позицій ООН є загрозою глобальному миру та безпеці», - вважає Мілібенд.
Світ страждає, у цьому немає сумніву. Це вимагає від країн відмовитися від національних інтересів і дивитися за межі власних кордонів, резюмує видання.
Згідно з дослідженнями вчених із Китаю, США та Європи, до 2070 року близько 3 мільярдів людей ризикують опинитися в умовах, непридатних для проживання. Причиною цього є зміна клімату та глобальне підвищення температури.
Вчені з Німеччини і США заявили про те, що наслідки глобального потепління відчуваються по всьому світу і вже торкнулися переважної більшості жителів Землі.
Дослідники використали спеціальну комп'ютерну програму, яка допомогла їм проаналізувати наявні дані про зміни клімату. Цей аналіз показав, що наслідки глобального потепління відчувають вже 85% жителів Землі.