Новим президентом Міжнародної організації кримінальної поліції 25 листопада став генерал-майор Ахмед Нассер Аль-Раїсі, генеральний інспектор Міністерства внутрішніх справ Об'єднаних Арабських Еміратів, повідомляє Інтерпол.
Новина про обрання аль-Раїсі розчарувала багатьох європейських політиків, пише Euronews. Серед них Юбер Жюльєн-Лафер'єр, французький депутат від департаменту Рона, де знаходиться штаб-квартира Інтерполу. Протягом кількох місяців він боровся проти кандидатури аль-Раїсі.
«Здавалося б, як організацію, яка переслідує злочинців, може очолювати підозрюваний у злочині... але це так. Країни-члени Інтерполу показали, що це можливо і обрали того, хто спричинить ганьбу на організацію», - каже Жюльєн-Лафер'єр.
Проти Ахмеда аль-Раїсі були подані позови у п'яти країнах: у Франції, Великій Британії, Норвегії, Швеції та Туреччині.
Двоє британців, Метью Хеджес і Алі Ісса Ахмад, кілька разів свідчили про тортури, які вони зазнавали в Об'єднаних Арабських Еміратах, і зловживання, що покриваються Ахмедом аль-Раїсі.
Юбер Жюльєн-Лафер'єр, французький депутат, каже: «Ці люди були заарештовані рандомно, викладач та футбольний фанат, єдиним злочином яких було те, що вони носили футболки Катару. Вони були заарештовані і піддані тортурам. Зокрема, Метью Хеджес, викладач, був відправлений до в'язниці на кілька місяців і піддавався тортурам, хоча був абсолютно невинний. Ви знаєте, що в ОАЕ понад сто в'язнів совісті, і ми знаємо, що Ахмед аль-Раїсі, головний інспектор Міністерства внутрішніх справ, покриває всі ці зловживання».
За словами Юбера Жюльєна Лафер'єра, основою боротьби на цих виборах в Інтерполі були гроші. Об'єднані Арабські Емірати направили до бюджету Інтерполу 50 мільйонів євро на 5 років через фонд, розташований у Женеві.
Згідно зі статутом Інтерполу, президент організації виконує лише представницькі функції, вся влада залишається у генерального секретаря Юргена Штока.
Але критики вважають, що Ахмед аль-Раїсі може об'єднатися з авторитарними режимами та використати глобальну мережу Інтерполу для переслідування вигнаних дисидентів і навіть політичних опонентів замість того, щоб переслідувати справжніх злочинців.