Протягом десятиліття після фінансової кризи проблемою світової економіки була відсутність витрат. Занепокоєні домогосподарства погасили свої борги, уряди запровадили політику жорсткої економії, а обережні компанії стримували інвестиції. Тепер рівень витрат зростає, оскільки уряди стимулюють економіку. Стрімкий попит настільки потужний, що пропозиція часто за ним не встигає, пише The Economist.
Водії вантажних автомобілів отримують бонуси за активізацію роботи, армада вантажних суден стоїть біля Каліфорнії в очікуванні звільнення портів, а ціни на енергію зростають. Оскільки зростання інфляції лякає інвесторів, перенасичення 2010-х років поступилося місцем дефіциту економіки.
Основною причиною є COVID-19. Близько 10,4 трильйона доларів, які пішли на відновлення глобальної економіки, призвели до шаленого, але одностороннього відскоку, в якому споживачі витрачають більше на товари, ніж зазвичай, розтягуючи глобальні ланцюги поставок.
Під час пандемії попит на технологічні товари зростав, але дефіцит мікросхем всередині технологічної промисловості ударив виробництво в деяких країнах-експортерах, таких як Тайвань, для прикладу. Поширення варіанту Delta закрило швейні фабрики в деяких частинах Азії. У багатих країнах міграція скорочується, стимули заповнюють банківські рахунки, і не вистачає працівників, які б хотіли переходити до потрібних вакансій.
Роботодавці в багатих країнах перебувають у шаленій боротьбі за додаткові руки, але «економіка дефіциту» також є наслідком двох глибших сил.
По-перше, декарбонізація. Перехід до відновлюваної енергії зробив Європу, і особливо Британію, вразливою до паніки з постачанням природного газу. Податки на вуглець ускладнили перехід на інші форми енергії.
Частини Китаю зіштовхнулися з відключенням електроенергії, оскільки деякі його провінції намагаються досягти суворих екологічних цілей. Високі ціни на транспортні та технічні деталі зараз викликають збільшення капітальних витрат на розширення потужностей промисловості. Коли світ намагається віддалити себе від брудних джерел енергії, стимул робити довготривалі інвестиції у промисловість викопного палива падає.
Друга сила - протекціонізм. Торговельна політика країн більше не розробляється з урахуванням економічної ефективності, зараз вона передбачає досягнення інших цілей - від запровадження трудових та екологічних стандартів за кордоном до покарання геополітичних опонентів.
Цього тижня адміністрація президента США Джо Байдена підтвердила, що збереже тарифи Дональда Трампа проти Китаю, пообіцявши лише, що компанії можуть подавати заявки на пільги.
У всьому світі економічний націоналізм сприяє дефіциту економіки. Брекзит посилив нестачу у Великій Британії водіїв вантажних автомобілів. Індія відчуває дефіцит вугілля частково через невдалу спробу скоротити імпорт палива. Після багатьох років торговельної напруги потік транскордонних інвестицій компаній скоротився більш ніж наполовину відносно світового ВВП з 2015 року.
Все це могло б моторошно нагадувати 1970-ті роки зі зростанням цін та повільним економічним розвитком. Півстоліття тому лідери країн помилилися в економічній політиці, борючись з інфляцією неефективними заходами. Сьогодні Федеральна резервна система обговорює, як прогнозувати інфляцію, але є консенсус щодо того, що центральні банки мають повноваження та обов’язок контролювати її.
Поки що неконтрольована інфляція видається малоймовірною. Ціни на енергоносії повинні впасти після зими. У наступному році розповсюдження вакцин та нові методи лікування COVID-19 повинні зменшити перебої в економіці. Споживачі будуть витрачати більше. Надмірні фінансові стимули припиняться у 2022 році.
А збільшення інвестицій у деякі галузі з часом призведе до розширення потужностей та підвищення продуктивності. Однак не варто забувати, глибші сили, що стоять за економікою дефіциту, не зникають, і політики можуть легко опинитися у пастці.
Такі технології, як водень, повинні допомогти зробити екологічну енергію більш надійною. Але це не усуне нинішній дефіцит. У міру зростання витрат на паливо та електроенергію може виникнути негативна реакція. Якщо уряди не гарантують наявність адекватних екологічних альтернатив викопному паливу, їм, можливо, доведеться подолати дефіцит, послабивши цільові показники скорочення шкідливих викидів та повернувшись до більш брудних джерел енергії. Тому урядам доведеться ретельно планувати свої дії, щоб впоратися з високими витратами на енергію та повільнішим зростанням, що стане результатом декарбонізації. Кліматичні цілі не приведуть до швидкого економічного підйому.
Економіка дефіциту також може збільшити привабливість протекціонізму та контролю держави. Багато виборців звинувачують уряди в порожній політиці та енергетичній кризі. Політики можуть уникати відповідальності, звинувачуючи у цьому інші країни та обіцяючи посилити ізоляцію. Деякі уряди намагаються стверджувати, що дефіцит робочої сили має позитивні наслідки, оскільки він підвищить заробітну плату та продуктивність в економіці. Насправді, встановлення бар'єрів на шляху міграції та торгівлі призведе до економічного падіння.
Дестабілізація часто змушує людей ставити під сумнів економічну політику. Зараз існує ризик того, що напруження в економіці призведе до відмови від декарбонізації та глобалізації з руйнівними довгостроковими наслідками, резюмує видання.
Світовий борг у другому кварталі 2021 року встановив новий історичний рекорд, оновивши абсолютний максимум.
Загальносвітовий борг, який охоплює борги держав, фінансових установ, бізнесу і домогосподарств збільшився на 4,8 трильйона доларів і досяг 296 трильйонів доларів. Перед пандемією коронавірусу загальна цифра боргу була на 36 трильйонів менше.
Директор відділу досліджень з питань стійкості IIF Емре Тіфтік вважає, що підтримка такого ж темпу запозичень неминуче призведе до того, що світовий борг «проб'є» позначку в 300 трильйонів.