Сьогодні завершується останнє велике передвиборче політичне шоу в США під назвою з’їзд Демократичної партії. З початку 1970-х, коли кандидатів в американські президенти від головних партій почали визначати під час партійних праймеріз, за з’їздами залишили функції коронації партійних обранців, розігріву партійної бази й трансляції партійних меседжів загальнонаціональному виборцю.
І цього року партійних чемпіонів республіканців і демократів було визначено заздалегідь, а Камала Гарріс — усупереч традиції — навіть привезла до Чикаго свого офіційного напарника. Це стало не єдиною політичною новелою демократів, які з огляду на закрученість сюжету останнього акту з добору їхнього кандидата в президенти могли б конкурувати з найвідомішими майстрами трилерів.
Здається, демократи глибоко видихнули після того, як впливові члени партії підвели Джо Байдена до болісного для нього рішення знятися з президентських перегонів: лише 4% з них висловили незадоволення висуненням нового кандидата. Всі партійні надії на перемогу в листопаді сфокусувалися на Гарріс, яку до подій останнього часу розглядали як можливу наступницю Байдена радше формально. Вона не була яскравою сенаторкою, не дотягнула навіть до перших праймеріз під час президентської кампанії 2020 року, нічим особливим не відзначилася на посаді віцепрезидентки.
Втім, ті, хто розраховував, що відхід Байдена створить можливості для конкурентного добору нового кандидата в президенти від Демократичної партії, явно недооцінили політичну спритність і рішучість віцепрезидентки, яка спирається на впливову групу підтримки з-посеред партійних функціонерів першого ешелону. Їй знадобилося лише 32 години для того, щоби переформатувати під себе механізм президентської кампанії від Демократичної партії і зробити висунення своєї кандидатури неминучим. На її боці був також чинник часу, адже відмова Байдена балотуватися на новий термін, оприлюднена наприкінці липня, створювала вікно можливостей для висунення нової кандидатури тільки за прискореною процедурою.
За цих умов партійний істеблішмент ухвалив рішення згуртуватися навколо Камали Гарріс, яку ще недавно вважали слабкою ланкою команди Байдена (були навіть наміри підібрати йому нового компаньйона в оптиці цьогорічних президентських виборів). Розвиток подій на політичній арені США в період від заяви Байдена до з’їзду демократів продемонстрував енергійність і бійцівські якості кандидатки й насамперед те, наскільки потужною й ефективною є сучасна політична машина Демократичної партії. За гранично короткий проміжок часу вона спромоглася мобілізувати підтримку членів партії та її симпатиків, створити атмосферу ейфорії навколо Гарріс на базі її доволі привабливого, але абстрактного іміджу політика нової генерації, здатного перегорнути сторінку Трампа в американській політиці. Було запущено наратив, який протиставляє оптимізм і позитивну налаштованість демократичної команди песимізму та апокаліптичному світогляду опонентів.
Результати опитувань суспільної думки, проведених останніми тижнями, свідчать про те, що Гарріс упевнено надолужує відставання Байдена від Дональда Трампа з багатьох політичних позицій і збільшує перевагу там, де її формальний бос був попереду. Вона вийшла на перше місце в уподобаннях виборців на загальнонаціональному рівні, переважно завдяки прогресу серед жінок і молодих виборців.
Успіхи Гарріс особливо помітні на тлі невизначеності Трампа стосовно оптимальної для нього стратегії після виходу з президентських перегонів Байдена, в перемозі над яким він був абсолютно впевнений. Замість того, щоби відповідно до порад своєї команди зосередитися на критиці політичного доробку конкурентки та своїх пропозиціях щодо вирішення актуальних проблем американського сьогодення, Трамп свідомо присвячує розлогі й неструктуровані виступи образливим оцінкам її особистих якостей, включно із зовнішнім виглядом і манерою реготати, а також звично перелічує свої претензії до життя. Такі нецивілізовані висловлювання та агресивну поведінку Трампа погано сприймають незалежні виборці й навіть частина республіканців. Зокрема сексистські випади Трампа вже спричинили подальше падіння його рейтингу серед жінок. Близький до нього сенатор Ліндсі Грем публічно попередив, що «Трамп- шоумен може не перемогти на цих виборах».
Попри позитивну для демократів динаміку передвиборчого процесу ряд «гуру» цієї партії попереджає про недоречність занадто оптимістичних настроїв, що нагадують самовпевненість, яка домінувала серед демократів напередодні виборів 2016 року, коли Гілларі Клінтон поступилася Трампу.
Головна з проблем Камали Гарріс полягає в необхідності наростити політичні м’язи на каркас, створений зусиллями її найближчого оточення та партійної машини демократів, і в такий спосіб презентувати себе всьому масиву виборців. Для цього вона має озвучити план вирішення ключових питань, якими переймаються американці. Насамперед це стосується економіки, якій було присвячено виступ Гарріс минулої п’ятниці. Зазвичай обережна у своїх оцінках The Washington Post схарактеризувала його як набір «популістських трюків» на кшталт намірів запровадити регуляцію цін на основні споживчі товари. На черзі — план урегулювання імміграційної ситуації, що також належить до пріоритетів виборчої кампанії. Від Гарріс очікують і пояснень причин та глибини її відмови від позицій у низці важливих питань, оприлюднених під час її участі в праймеріз 2020 року: вони імпонують лівому крилу Демократичної партії, але явно заважають спробам Гарріс розширити електоральну базу в напрямку політичного центра. Останнє є необхідною передумовою її перемоги в листопаді, надто з огляду на надзусилля республіканців закріпити за нею репутацію типової каліфорнійської радикальної лібералки, далекої від проблем глибинної Америки.
Для майбутнього Гарріс важливо також, наскільки віцепрезидентка захоче й зможе дистанціюватися від політичної спадщини Байдена, який залишається одним із найнепопулярніших президентів за історію США. Всі ці й багато інших питань постануть перед Гарріс одразу ж після того, як відгомонить партійний з’їзд. Вона має нарешті віднайти свій голос: не озвучувати тексти з телепромтера, а вільно спілкуватися зі ЗМІ й почати давати інтерв’ю. В цьому контексті надзвичайну вагу матиме її виступ сьогодні на завершення з’їзду демократів і дебати з Трампом 10 вересня.
Необхідно враховувати, що Дональд Трамп попри свою, м’яко кажучи, контраверсійну натуру досі має низку переваг у сприйнятті його особистості американським загалом. Він зберігає реноме патріота й сильного лідера, здатного убезпечити американців від внутрішніх і зовнішніх загроз. Зовсім не випадково заяви про те, що «цього ніколи б не трапилось, якби президентом був я», стали мантрою його президентської кампанії. Незважаючи на просування вперед Гарріс, виборці віддають Трампу лідерство в таких пріоритетних сферах, як управління економікою, регулювання імміграції та безпека.
Практично всі політичні експерти США, незалежно від партійної орієнтації, вважають, що підсумки наступних президентських виборів надзвичайно важко передбачити, а передвиборча боротьба буде вкрай жорсткою з обох сторін. Розрив між конкурентами перебуває в межах статистичної похибки й може швидко змінюватися. Це вірно й для загальнонаціонального рівня, й у розрізі так званих мінливих штатів (swing states), де жодна з основних партій не має сталої переваги. Цілком імовірно, що відносно невелика кількість виборців у цих штатах і визначить переможця президентських перегонів. Саме за їхні голоси й розгортається головна боротьба. За усередненими даними, Трамп і далі утримує незначну перевагу в більшості штатів, які відносять до категорії «мінливих».
На протистояння Камали Гарріс і Дональда Трампа навряд чи вплинуть кандидати від «третіх» партій та незалежні. Кампанія найпотужнішого з них — Роберта Кеннеді — після багатообіцяльного старту забуксувала, й він серйозно думає про її припинення та підтримку кандидатури Трампа. Це гарна новина для колишнього президента, який здебільшого грає на тому ж електоральному полі, що й член клану Кеннеді. Він уже натякнув на можливість надання Кеннеді посади в своїй новій адміністрації.
Українська проблематика на нинішній стадії президентської кампанії в США помітна лише у виступах Трампа. Він досить активно використовує її, аби наголосити на слабкості Байдена та нинішньої адміністрації, яка уможливила війну Росії проти України.
Якщо спробувати узагальнити сказане Трампом і людьми з його близького оточення останнім часом, можна дійти висновку, що в разі обрання Трампа президентом його головні зусилля на українському напрямку буде спрямовано на припинення бойових дій. У своєму вчорашньому виступі в Ашборо, Північна Кароліна, присвяченому зовнішній політиці та безпеці, він знову пообіцяв «урегулювати й закінчити російсько-українську війну» ще до офіційного початку його нової каденції. Як саме? «Я закінчу всі війни через телефонні дзвінки», — сказав колишній президент. Попри те, що під час дебатів із Байденом він відкинув умови Путіна для переговорів, не можна виключити, що основний тиск Трамп і його адміністрація чинитимуть саме на Україну. Інший імовірний елемент політики нового президенства Трампа — це скорочення або повне припинення безоплатної допомоги Україні та задіяння кредитних механізмів. Необхідно також звернути увагу на таке: у згаданій вище промові Трамп заявив, що через допомогу Україні та іншим державам військові резерви США спустошені, й пообіцяв покласти цьому край.
Особиста позиція Камали Гарріс щодо війни в Україні невідома: я не знайшов відповідних заяв за часів її нетривалого сенаторства, а виступи Гарріс як віцепрезидентки США є лише віддзеркаленням позиції чинної адміністрації. Ймовірно, в разі обрання президенткою вона продовжуватиме лінію Байдена щодо надання допомоги Україні, яку підтримує більшість членів Демократичної партії. Про це, зокрема, свідчить ухвалена партійним з’їздом у понеділок Платформа партії: в ній обіцяно продовжити підтримку України, аби «зупинити звірства Путіна й стримати загрозу з боку Росії союзним націям і життєвим інтересам Америки». В республіканській Платформі жодної згадки про Україну немає.
Виглядає так, що президентка більше концентруватиметься на питаннях внутрішньої політики. В неї немає зовнішньополітичного досвіду Байдена, його розуміння викликів світової політики та «заточеності» на протидію російському експансіонізму. Малоймовірно, що адміністрація Камали Гарріс усуне обмеження, які наклав на військову допомогу Україні її попередник. Іще одне незручне питання полягає в тому, наскільки Гарріс дослухатиметься до лівого, «прогресистського» крила Демократичної партії, в якому поширені думки стосовно доцільності зменшення обсягів американської допомоги Україні.
Наразі всі припущення про позиціонування кандидатів стосовно проблем, що мають для нас кардинальне значення, є гіпотетичними. Втім, до виборів президента США залишилося тільки два з половиною місяці.