Смерть 64-річного міністра закордонних справ Білорусі Уладзіміра Макея спровокувала хвилю спекуляцій про те, з якими ще втратами зіштовхнеться Мінськ. Покійний міністр був одним з найближчих соратників Аляксандра Лукашенка. Його називали «білоруським Макіавеллі».
Чиновник, який вірно служив диктатору більше 20 років, несподівано помер в суботу вдома. Макей не хворів, рідні вважали його цілком здоровим. У всякому разі він був дуже активним.
Ще в п’ятницю Уладзімір Макей зустрічався з апостольським нунцієм, ще на день раніше він повернувся з Казахстану, де відбувся саміт ОДКБ, який закінчився скандальним протестом Вірменії, - пише в своїй статті колишній московський кореспондент Gazeta Wyborcza Вацлав Радзівінович. Він нагадує, що багатьох здивувала поїздка білоруського міністра в Астану, тому що він вирушив туди не разом з Лукашенком, а окремо, транспортним військовим літаком. Тому з’явилися підозри, що Макей впав у немилість диктатора. І це може стояти за його несподіваною смертю.
Але Радзівінович зауважує, що значно сильніші аргументи наводять прихильники припущення, що глава білоруського МЗС помер від «довгих рук Москви». Вони вказують на те, що під час п’ятничної зустрічі з нунцієм Макей говорив не лише про двосторонні відносини з церквою, а й нібито про мирний план для України.
«Макея, чиє прізвище кремлівський політолог Сєргєй Марков пише як «Маккей» (тому що це звучить по-англосаксонськи), вважали в Москві сполучною ланкою між Лукашенком і Заходом. А нунцій Анте Юзич був хоч і останнім, але хорошим накалом цього зв’язку», - пише польський журналіст.
Білоруський диктатор довірив талановитому дипломату нелегку місію вести зовнішню політику так, щоб з одного боку отримувати солідну плату від Москви за демонстрацію вірності, а з іншого - отримувати вигоду від Заходу, натякаючи, що міг би перейти на його бік.
Після того, як Лукашенко в 2020 році жорстоко придушив опозицію, ця гра повинна була остаточно закінчитися на радість Кремля. Але Макей намагався її вести далі, хоч і не з власної ініціативи. Його шеф вперто ухиляється від «остаточного продажу душі і території московському дияволу».
«Крім того, в Москві могли боятися, що вірний Макей може стати білоруським Касим-Жомартом Токаєвим, який теж був хитрим дипломатом і спритно підсидів «вічного» лідера Казахстану Нурсултана Назарбаєва, а тепер зближує свою країну з Китаєм, а не з Росією», - йдеться в статті.
Інша «теорія змови» говорить, що після розправи над міністром настав час покінчити і з самим Лукашенком. Блогери, зокрема Анатолій Несміян, пишуть, що Лукашенко наляканий. І через страх замаху він змінив кухарів, охорону і обслугу в своїй резиденції. Колишній головний редактор радіо «Эхо Москвы» Алєксєй Вєнєдіктов намагається пояснити конспірологам, що в житті трапляються випадковості. Він вказує на те, що Макей роками жив в постійній напрузі. А в таких умовах інфаркт цілком можливий. На думку Вєнєдіктова, факт в тому, що Путін сьогодні «має великий апетит до білоруського гарматного м’яса, яке йому дуже потрібне на українському фронті». Володарю Кремля потрібен швидкий успіх, який би зробив би святкування 100-річчя з дня заснування СРСР (30 грудня) хоча б трохи світлішим. Але армія України зробила так, щоб Путін не міг на це розраховувати. Тому якийсь черговий важливий крок до інтеграції Білорусі з Росією міг би стати певним замінником воєнного успіху.
«Впертий Лукашенко заважає цьому. А чим він слабший, наприклад після втрати важливого соратника, тим краще для Москви», - йдеться в статті.