З огляду на радянські гасла на стінах і погруддя Леніна на дверях, здається, що час зупинився в ресторані «Back in USSR» у Тирасполі - суворій «столиці» молдовського сепаратистського регіону Придністров'я. Але візуальне враження - це ще не все.
Час для підтримуваного Росією анклаву, цілком можливо, добігає кінця. Війна в сусідній Україні дає можливість Молдові нарешті вирішити 30-річний заморожений конфлікт, який часто зображують як похмурий прототип для окупованих російськими військами частин України.
«Існує загальне відчуття, що цей конфлікт не повинен пережити війну в Україні», - сказав Financial Times директор молдовського аналітичного центру WatchDog.md Валеріу Паша.
Сепаратистський регіон уздовж кордону Молдови з Україною, який визнають хіба що інші подібні утворення, які створила Росія, протягом останніх трьох десятиліть заохочував російські націоналістичні образи для зміцнення свого бренду як сателіта Москви. В ПМР перебуває близько 1,5 тисяча номінально російських солдатів - залишок «миротворчих сил», розгорнутих після війни 1992 року, яка забрала 700 життів. Але більшість з них - місцеві новобранці, і ротація з Росії не відбувається.
У центральному парку Тирасполя блискуча бронзова статуя Катєріни ІІ, встановлена три роки тому, дивиться на статую Алєксандра Суворова, її генерала, який заснував Тирасполь наприкінці 18-го століття.
«Але попри те, що ці фігури дивляться в бік Росії, полиці тираспольських супермаркетів, переповнені західними товарами, говорять про інше, так само як і рух через контрольно-пропускні пункти, які відокремлюють цей клаптик землі від решти Молдови», - пише видання.
Ключовим моментом у вирішенні конфлікту стане угода між молдовською владою в Кишиневі і власниками конгломерату «Шериф», який монополізував придністровську економіку, - кажуть аналітики. «Шериф» володіє мережею супермаркетів і автозаправних станцій, а також професійним футбольним клубом «Шериф Тирасполь», який грає на надсучасному стадіоні на околиці міста.
Економіка ПМР залежить від постачання безкоштовного газу від російської державної енергетичної компанії «Газпром». Це дозволяє владі в Придністров’ї зберігати низькі комунальні тарифи і виплачувати вищі пенсії, ніж в інших регіонах Молдови, а також забезпечувати паливом електростанцію, яка постачає електроенергію для всієї країни.
«У них ідеальна бізнес-модель. У них є безкоштовний газ, і вони продають його за молдовську валюту. Все, що вони хочуть - це увічнити статус-кво», - каже Александру Фленча, колишній віце-прем'єр-міністр Молдови з питань реінтеграції, а нині директор аналітичного центру Initiative 4 Peace.
Але таке подальше збереження ситуації більше не гарантоване. Після багатьох років бездіяльності Молдова прискорює плани щодо припинення енергетичної залежності від Придністров’я. І щойно це станеться, можливо, через кілька років, економіка сепаратистів опиниться в глибокій скруті.
«Якщо вони не продаватимуть електроенергію, вони збанкрутують», - сказав Паша.
Він зазначив, що критичний момент настав минулого року, коли Україна закрила кордон з Придністров'ям. Це не лише зупинило торгівлю, але й придушило контрабанду, яка довгий час приносила чималі доходи, і підкреслило залежність анклаву від експорту в ЄС.
«Контрабанда була дуже важливим джерелом доходів для тираспольської еліти та її прибічників у Молдові й Україні. Це працювало протягом багатьох років, але зараз Придністровський регіон дуже залежить від ЄС. Близько 70 відсотків його експорту йде туди. Це добре. Це важіль впливу», - пояснює Паша.
З 2014 року придністровські компанії мають доступ до ринків ЄС, якщо вони зареєстровані в Кишиневі. Старший науковий співробітник Європейського центру Карнегі Томас де Ваал сказав, що він вважає, що шанси «економічного краху» ПМР набагато вищі, ніж виникнення там кризи у сфері безпеки. Москва завжди була зацікавлена в анклаві, але важлива відмінність МПР від інших подібних російських утворень полягає в тому, що Росія не має кордону з Придністров'ям. Крім того, за словами Томаса де Ваала, придністровці не хочуть, щоб Росія їх «врятувала».
«Це не етнічний і не територіальний конфлікт, йдеться про політичну ідентичність», - сказав Де Ваал, зазначивши, що Придністров'я стало частиною Молдови лише в 1940 році, після чого було анексоване до складу недовговічної Великої Румунії, а потім включене до складу Радянського Союзу в 1944 році.
Після вторгнення в Україну Москва періодично говорить про нібито загрозу спалаху конфлікту в Придністров'ї. Російськомовне населення анклаву офіційно оцінюється в 400 тисяч осіб, але насправді вважається, що щонайменше третина з них емігрувала. Партійні ЗМІ підживлюють історичну недовіру до решти Молдови, де офіційна мова - румунська.
«У минулому Шериф хотів тримати Росію на відстані витягнутої руки. Раніше придністровські високопосадовці давали зрозуміти, що хочуть балансувати між Росією і Європою. Але це стає нежиттєздатним. Я не думаю, що на даний момент вони думають про щось інше, окрім як про виживання», - сказав Де Ваал.
Уряд Молдови, схоже, грає у вичікувальну гру, сподіваючись, що їхні залицяння до ЄС принесуть економічні дивіденди, які зроблять реінтеграцію більш спокусливою для придністровців. Вони також не хочуть, щоб возз'єднання розглядалося як передумова для членства в ЄС. Президент Молдови Майя Санду нещодавно заявила, що головним питанням у переговорах з ЄС залишаються реформи, а не Придністров'я.
«Ми сподіваємося, що в найближчому майбутньому у нас буде геополітична можливість вирішити конфлікт. Але ми не повинні розглядати це як головну проблему в переговорах про вступ», - сказала вона.
Александру Фленчеа виступає за те, щоб скористатися моментом.
«Багато хто в Кишиневі думає, що давайте почекаємо до кінця війни. Це помилка. Ви повинні мати план вже зараз», - сказав він, додавши, що Шерифу слід запропонувати «майбутнє в інтегрованій країні».
«Послання має бути таким: у вас не так багато варіантів. Забудьте про безкоштовний російський газ, він закінчиться, але у вас є легальний бізнес, і ви можете його зберегти і легалізувати. І єдиний шлях - це бути частиною Молдови», - сказав він.
Але молдовські чиновники остерігаються надто поспішати, стверджуючи, що крихка економіка країни і недостатньо забезпечений ресурсами уряд зараз не зможуть впоратися з поглинанням Придністров'я. Один чиновник сказав, що останнє, що їм потрібно, це вливання в електорат групи консервативних російськомовних виборців у той час, коли рейтинг уряду впав на тлі високих цін на енергоносії.
«Введіть 15% виборців з «русского мира» в будь-яку демократію і подивіться, що станеться. Я кажу, давайте зробимо нашу реінтеграцію більш схожою на вступ до ЄС, ніж на возз'єднання Німеччини», - сказав виданню неназваний молдовський чиновник.