Переломні моменти - це не завжди якісь докорінні зміни. Інколи це точка, коли історію більше неможливо ігнорувати. 24 лютого Росія вторглася в Україну. І в цей же момент світ незаперечно поділився на два блоки.
Яким би не був результат війни Владіміра Путіна, геополітика тепер поділена між Заходом і китайсько-російською Євразією. Всі інші країни включно з Індією тепер між ними. У спокійнішому світі ворогуючі блоки змогли б співіснувати в режимі, схожому на Холодну війну. Але щоб така стабільність з’явилася, мине час, - пише Financial Times. Короткострокова перспектива буде охоплена невизначеністю. Питання, які зараз звучать, стосуються великих змін. Чи повернемося ми в ядерну еру? Глобалізація буде скасована? Співпраці у боротьбі з кліматичними змінами більше не буде? Чи можуть демократії побороти автократію? Ще нещодавно більшість людей на Заході знали відповіді на всі ці питання. Цілком логічно, що Путін, чий головний мотив полягає у ненависті до Заходу, став саме тим, хто опустив завісу. Але це ще й досить іронічно.
Західні стратеги були схильні списувати Росію з рахунків як силу в занепаді. Але втрата статусу змушує Москву поспішати в своїх авантюрах більше, ніж це робить Китай, який ще донедавна терпляче чекав свого часу. Найочевиднішим питанням лишається те, хто з цих двох задасть темп. Поки що відповідь така: можливо, ніхто. Здивувавши багатьох, Джо Байден останніми тижнями перетворився на «хрестоносця» глобальної свободи в дусі Рональда Рейгана. Варшавська промова Байдена прославилася через його імпровізовані слова про те, що Путіну потрібно піти. Але його формальні ремарки теж були вагомими. Байден сказав, що триває битва між автократією й демократією.
«Нам потрібно загартовуватися й бути готовими до тривалої битви попереду», - сказав президент США.
Неофіційна мета Америки - зміна російського режиму. Седе трьох великих військових сил Китай поки що здається найбільш прихильним до статус-кво. Ніщо з того, що Сі Цзіньпін сказав чи зробив після російського вторгнення, не може зрівнятися з «кинутою рукавичкою» Байдена. Путін скоротив свої воєнні цілі до контролю над шматком української території й встановленням українського нейтралітету. Обидві мети можна досягти. Невідомою змінною лишаються США під керівництвом Байдена.
В якийсь момент президент України Володимир Зеленський випробує глибину риторики свого американського колеги. До того, як минулого тижня з’явилися репортажі про російські воєнні злочини в Бучі й інших містах, Зеленський говорив про готовність укласти мирну угоду й хотів зустрітися особисто з Путіним. Захід наполягає, що лише Зеленський може вирішувати, що прийнятно, а що ні. Але це половина історії. Інша половика - це те, що США навряд чи скасують всі свої санкції чи хоча б більшість з них, поки Путін при владі. За словами Байдена, санкції стали «новим типом економічного державного управління, здатного завдавати такої шкоди, яка може конкурувати з військовою могутністю». Мається на увазі, що вони будуть використані в масштабнішій американській боротьбі за демократію. Росія, яка до 24 лютого була 11-ю найбільшою економікою світу, скоро не буде входити навіть у двадцятку, - сказав Байден.
«Темрява, яка керує автократією, не рівня полум’ю свободи», - додав президент США.
Це нова глобальна біполярність у найгіршому прояві. І Путін брав безпосередню участь в її народженні. Байден же отримав роль того, хто встановлює умови. Для цього є три найбільш очевидні сфери.
Перша - економічна. До вторгнення в Україну тривали суперечки, чи зможе якась валюта включно з китайським юанем замінити долар. Більшість економістів вважають, що американська валюта навряд чи втратить свою роль у найближчому майбутньому. Багато залежить від того, що Вашингтон збирається зробити. Америка продемонструвала свою надзвичайну могутність в блокуванні великої економіки й переслідуванні її глобальної еліти. Еліти інших країн, серед яких чимало клептократів, тепер складають запасні плани. Уряди країн, що розвиваються, будуть пильно стежити за тим, як Захід змусить Москву виплатити Києву репарації за завдану війною шкоду. Байден може конфіскувати частину або всі валютні резерви Росії, щоб на ці гроші відбудувати країну. Він вже створив прецедент на початку року, коли США конфіскували половину афганських резервів. Російські заморожені активи перевищують 300 мільярдів доларів. Якщо Вашингтон вчинить з Москвою так само, як з Кабулом, це може спричинити відмову від долара.
Друге занепокоєння - це глобальна гонка озброєнь. До вторгнення Путіна Китай і Росія вже займалися оновленням своїх ядерних систем, зокрема, гіперзвукових ракет. США тепер теж збільшують свої витрати на оборону. Зрештою, Вашингтон може підвищити військові витрати до 5% від ВВП. Тим часом, більшість європейських країн більше не потрібно переконувати витрачати на свої армії 2% від ВВП, як того вимагає статут НАТО. Країни по всьому світу вирішать, що Україна утнула дурницю, коли відмовилася від свого ядерного арсеналу в 1994 році. Поширення ядерної зброї у наступні роки стане головним болем.
Третя проблема - ідеологічна. Найбільш несподіваною реакцію на агресію Путіна була інтенсивність західної громадської реакції. Але відкрите питання полягає в тому, як довго вона буде такою. Опитування свідчать про підйом популярності правої радикалки Марін Ле Пен перед виборами у Франції. І це нагадує про крихку природу демократії. Також Дональд Трамп збирається влаштувати реванш Джо Байдену в 2024 році. Трамп і Ле Пен будуть представляти зовсім інший Захід, відмінний від того, який очолюють Джо Байден і Еммануель Макрон. Без сумніву, нова ера вже почалася. Але рішучість Заходу ще не визначена.
Нагадаємо, 1 квітня турецький лідер Реджеп Тайїп Ердоган заявив, що зустріч президентів України Володимира Зеленського та Росії Владіміра Путіна може відбутися у Стамбулі. Проте український глава держави під час останнього спілкування з журналістами, яке відбулося після того, як світ побачив кадри після звірств росіян в Бучі, заявив, що його зустріч з Путіним може взагалі не відбутися.
"Наша перемога настільки велика, що її видно з Місяця", — заявив Орбан після чергових виборів в Угорщині та перелічив усіх противників його партії "Фідес". За версією угорського прем’єра, серед них і український президент. Чому? Відповідь у статті Олексія Коваля "Орбан виграв вибори й оголосив Зеленського своїм опонентом".