Що б не планував Євгеній Прігожин минулого тижня в Росії: заколот, повстання чи громадянську війну, - такий рівень військового бунту ніколи не був би можливий у Китаї. Комуністична партія КНР здійснює жорсткий контроль над своїми Збройними силами.
«Народно-визвольна армія - це армія партії, а не національна армія. Сама думка про те, що хтось, хто не належить до НВАК і Народної збройної поліції, може носити зброю, піддається анафемі. Такі єресі були викреслені ще в 1929 році, всього через два роки після створення НВАК», - пише в статті для Financial Times колишній британський дипломат і член Геостратегічної ради в «Королівському інституті об’єднаних служб» (RUSI) Чарльз Партон.
Він підкреслює, що китайська армія завжди служила партії, а не державі. На знаменитій Гутяньській конференції в резолюції «Про виправлення помилкових ідей в партії» підкреслювалося, що НВАК - це не лише військова сила, вона також має завдання пропаганди і встановлення політичної влади.
Мао Цзедун підтвердив це дев'ять років потому: «Наш принцип полягає в тому, що партія командує зброєю, і ніколи не можна допустити, щоб зброя командувала партією».
«На початку правління Сі Цзіньпіна деякі публічні інтелектуали почали виступати за націоналізацію армії шляхом її відокремлення від партійного управління. За першої ж нагоди Сі Цзіньпін подбав про те, щоб КПК засвоїла досвід падіння Компартії СРСР. У великій промові, присвяченій її розпаду в 2012 році, він дійшов висновку, що «в Радянському Союзі, де армія була деполітизована, відокремлена від партії і націоналізована, партія виявилася роззброєною»», - йдеться в статті.
Сі Цзіньпін не хотів повторення чогось подібного. У 2013 році, невдовзі після приходу до влади, він наказав провести ще одну Гутяньську конференцію, навмисно обравши місце і 85-ту річницю з'їзду 1929 року. На з'їзді було підтверджено, що, хоча ідея націоналізації НВАК стає дедалі популярнішою, такі заклики потрібно припинити. Партійна преса писала, ця ідея була «задушена». Як чітко зазначено в «рішенні» Гутяньської конференції 2014 року, армія буде «завжди і за будь-яких обставин виконувати накази» лідера Сі Цзіньпіна і Центрального комітету партії. Реформи Сі в армії, перераховані в порядку пріоритетності, полягали в посиленні ідеологічної відданості Збройних сил партії, наборі і просуванні по службі потрібних людей, боротьбі з корупцією, майстерності ведення бою і політичних інноваціях.
«Вражає, що вміння вести війну посіло лише четверте місце в списку. Але це не дивно, враховуючи, що НВАК залишається головним гарантом утримання партії при владі (в Росії, навпаки, цю роль традиційно замість армії виконують спецслужби). Спогади про Тяньаньмень у 1989 році також були ще живі. КПК була дуже близька до втрати влади, не в останню чергу через те, що деякі військові частини відмовилися виступити проти протестувальників», - пише Партон.
В ході реформ НВАК 2015 року Центральна військова комісія, яку очолює Сі Цзіньпін, була оновлена кадрами, чий політичний досвід давав зрозуміти, що партія продовжує міцно тримати контроль в своїх руках. Далі лідер Китаю замінив сотні вищих офіцерів на генералів, яким він сам довіряв. Армія також відіграє свою роль у новій політичній кампанії цього року, присвяченій «вивченню і втіленню ідеї Сі Цзіньпіна про соціалізм з китайською специфікою в нову епоху».
«В результаті ідея про те, що подібна на Прігожина фігура очолить повстання проти КПК, є немислимою. Військовий переворот теж малоймовірний. Партія інтегрована в армію, але і армія також інтегрована в партію. Двоє з 24 членів Політбюро - генерали, а близько п'ятої частини Центрального комітету походить з НВАК. Їхні інтереси свідомо узгоджуються з партійними. Не існує політичного поділу між цивільними і військовими. Навіть у часи хаосу, як, наприклад, під час Культурної революції, НВАК, відновлюючи порядок, ніколи не діяла проти партії», - пояснює британський дипломат.
Китайська армія змирилася, коли Мао Цзедун усунув її лідера Лінь Бяо. Так само, Ден Сяопін і Сі Цзіньпін усунули вищих генералів. Якби стався серйозний розкол у керівництві, який призвів би до економічного краху, НВАК могла б приєднатися до тієї чи іншої політичної фракції. Але наразі в Китаї існує лише одна фракція, і це фракція Сі Цзіньпіна.
«Президент Джо Байден називає і Владіміра Путіна, і Сі диктаторами. Але якщо перший явно є автократом, то Сі Цзіньпін - диктатор в силу того, що він грає роль «ядра» КПК, яка все ще контролює структури влади. Згідно з конституцією, Китай - держава «під народно-демократичною диктатурою», що в реальності означає «під диктатурою партії»», - йдеться в статті.
Тому якщо китайська армія хоч колись виступить проти Сі Цзіньпіна, то це буде її крок проти самої себе.