На тлі переговорів України й Росії про потенційну мирну угоду чиновники в Києві поставили ключову мету, щоб після війни низка інших країн взяли на себе зобов’язання захистити їхню країну в разі потреби в майбутньому. Радник українського президента Михайло Подоляк сказав, що під час переговорів піднімається питання, щоб Україна отримала «гарантії безпеки він низки країн», серед яких Туреччина й головні ядерні держави. За це Росія хоче, щоб Київ оголосив про нейтралітет й зобов’язався не розміщувати іноземні військові бази на своїй території. Хоча він все ще зможе зберегти власну потужну армію.
Але, як пише Financial Times, запропонована ідея гарантій безпеки, яка лежить в ядрі будь-якої мирної угоди, збиває з пантелику західних чиновників. Вони запитують, як все це буде працювати й чи можуть Москва й Київ домовлятися про якісь гарантії без згоди потенційних гарантів. Високопоставлений чиновник США в сфері оборони сказав, що Вашингтон не бере участь в переговорах.
«Яке обґрунтування цього? Про що ми говоримо? Які складові й позиції, на які вони могли б погодитися? Для мене це все дуже незрозуміло. Початкова позиція неможлива. Тобто, вона можлива, але я не розумію, чому росіяни влаштували весь цей воєнний безлад, якщо вони хотіли лише цього», - сказав неназваний європейський дипломат.
Один співрозмовник видання, поінформований з деталями переговорів, сказав, що Україна просить гарантії безпеки, які можна порівняти зі статтею 5 угоди про НАТО. Згідно з нею, атака проти будь-якого союзника розцінюється як агресія проти всіх членів альянсу. Київ хоче, щоб п’ять постійних членів Ради безпеки ООН: США, Велика Британія, Франція, Китай і навіть Росія, - виступили гарантами. Також до них мають приєднатися Туреччина й Німеччина. Всі сім країн будуть зобов’язані відправити війська для захисту України в разі атаки в майбутньому. Співрозмовник сказав Financial Times, що це буде дуже велике зобов’язання для країн-гарантів. Якби щось подібне було до вторгнення 24 лютого, це вимагало б від США, Великої Британії й інших союзників йти на війну з Росією.
«Даючи такі гарантії України, ви погоджуєтеся вступити в конфлікт з агресором», - сказав неназваний співрозмовник видання, додавши, що самі гарантії вже будуть фактором стримування.
«Стаття 5 вже зарекомендувала себе як перевірений часом фактор стримування. Саме тому Росія не влаштовує безлад в Балтії», - додав він.
Запропонована ідея гарантій безпеки в певному сенсі повторює Будапештський меморандум 1994 року, в якому США, Велика Британія й Росія пообіцяли Києву зобов’язання в обмін на його запаси ядерної зброї. Через 21 рік після того Росія вторглася на українську територію й окупувала Крим.
«Ми вже зрозуміли, чого варті російські гарантії безпеки», - сказав колишній міністр оборони Польщі Радослав Сікорський.
Неназваний західний чиновник сказав виданню, що «гарантії обговорюються з міжнародними партнерами». Але поки всі умови не будуть чітко визначені, «важко відповісти «так чи ні», а також як вони будуть функціонувати й які країни готові їх надати. На запитання, чи Велика Британія готова виступити військовим гарантом в будь-якій потенційній мирній угоді, міністр оборони королівства Бен Воллес сказав, що спочатку важливо обговорити «деталі» угоди, а не її риторику.
«Я вказую на Сєргєя Лаврова, який під час поїздки в Туреччину сказав: «Що я тут роблю, мені нема про що говорити». Це той самий Лавров, який, здається, зараз каже про «певний прогрес»», - сказав Воллес.
Україна відкинула пропозиції, озвучені прес-секретарем Кремля Дмітрієм Пєсковим, щодо інших моделей, заснований на нейтралітеті Австрії. Ця альпійська країна здобула незалежність в 1955 році після окупації СРСР і західних союзників після Другої світової війни. Але її незалежність коштувала їй дорого: країні заборонено приймати на свій території іноземні війська й вступати у військові альянси. Україна вважає військові зобов’язання критичною складовою будь-якої угоди.
«Важко уявити собі, як модель Австрії може стати політично прийнятною в Україні, особливо для служб безпеки й військового істеблішменту, зважаючи на те, що оборонний комплекс залишається великою частиною української економіки», - сказав головний аналітик VE Insight Маркус Хау.
«Я думаю, що ці переговори - це димова завіса, обман, хоч я й не розумію, навіщо», - додав він.
Ці страхи розділяють західні військові розвідники, які вважають, що Росія розглядає переговори як частину війни, а не як спосіб її закінчити.
«З радянських часів російський погляд на воєнні дії передбачає цілий спектр, в якому немає різниці між війною і миром. Переговори - це лише спосіб збільшення й зменшення інтенсивності відповідно до потреб Росії», - пояснив неназваний західний чиновник у сфері розвідки.
«Немає реальних ознак того, що Путін відмовився від вимог, які він озвучив, коли оголосив війну», - сказав берлінський аналітик у сфері зовнішньої й оборонної політики Росії Гюстав Грессель, додавши, що нинішні переговори - це тактичний крок.
«Я завжди дуже скептично розглядаю будь-які російські переговори. Ми багато разів бачили таке в Сирії. Захід чи Туреччино сподіваються, що росіяни готові змінити свою позицію й піти на деескалацію. І завжди виявляється, що це зовсім не так», - додав німецький експерт.
За словами Гресселя, російський мотив завжди один - посіяти суперечки серед учасників переговорів й виграти час.