ЄС погодився посилити правила, що стосуються газопроводів, що може призвести до реструктуризації проекту "Північний потік-2". Однак, на жаль, це навряд чи скасує реалізацію проекту вартістю 9,5 мільярдів євро. Вашингтон неодноразово висловлював побоювання щодо газопроводу. Європейський парламент два місяці тому засудив проект, назвавши його "політичним проектом, який становить загрозу європейській енергетичній безпеці". Будь у Європи надійна і послідовна енергетична політика, вона знайшла б спосіб його заблокувати, пише газета Financial Times у редакційній статті.
Нещодавні зміни в законодавстві передбачають, що трубопроводи, які беруть початок за межами ЄС, підпадають під ті ж правила, що і знаходяться в ЄС. Щонайменше 10% пропускної здатності необхідно надавати третім сторонам за прийнятними тарифами. Постачальник не може безпосередньо бути власником інфраструктури. Це означає, що російській газовій монополії "Газпром", можливо, доведеться передати права власності на "Північний потік-2". Оскільки у неї є п'ять партнерів з будівництва трубопроводу - німецькі Uniper і Wintershall, французька Engie, британсько-нідерландська Shell і австрійська OMV - ймовірно, особливих труднощів з цим не виникне. Більш того, в рамках франко-німецької компромісу країна ЄС, в якій розміщено транзитний трубопровід - у цьому випадку Німеччина, нестиме відповідальність за дотримання правил.
Але навіть у неструктурированном вигляді у "Північного потоку-2" немає комерційного обгрунтування. Минулого тижня Москва заявила, що не нарощуватиме постачання газу до Європи. Наявний транзитний газопровід, що проходить територією України, функціонує чудово. Нова труба в поєднанні з побудованим сім років тому "Північним потоком", дозволить "Газпрому" значною мірою обійтися без України, позбавивши Київ, а також і інші транзитні держави, такі як Польща, мільярдів доларів транзитних доходів.
У той же час Німеччина стане європейським "центром" розподілу російського газу в Європу - отримає роль, яку прагнула зіграти Україна. Ймовірно, вартість споживання газу для німецьких компаній скоротиться. Тим не менш, Берлінський інститут економічних досліджень прийшов до висновку, що "Північний потік-2" не потрібен для забезпечення поставок природного газу в Німеччину і Європу, а його необхідність обґрунтовувалася на застарілих припущеннях про попит. Трубопровід "не є прибутковим інвестиційним проектом".
Деякі прихильники проекту посилаються на 1970-ті та 1980-ті роки, коли будівництво нової транзитної мережі - єдиній по всій Україні - було спрямовано на зміцнення енергетичної взаємозалежності і, отже, довір'я між Заходом і тодішнім Радянським Союзом. Але сьогоднішній контекст інший. Російські поставки в Європу налагоджені. Новий маршрут дозволить Москві налаштовувати європейські країни один проти одного.
Брюссель і Берлін сподіваються, що зміна правил дозволить убезпечити європейські компанії, що беруть участь у будівництві "Північного потоку-2", від санкцій США. Вашингтону і правда не слід вдаватися до подібних заходів. Але справа не в нових правилах, а в тому, що санкційний режим, введений в 2014 році як комплекс ретельно вивірених заходів, узгоджених з ЄС, стає все більш непослідовним і жорстким. Є також обґрунтовані підозри, що скарги США на "Північний потік" мотивовані швидше амбіціями продавати в Європу цистерни зі зрідженим природним газом, ніж побоюваннями з приводу енергетичної безпеки континенту. Європа, а не США, повинні керувати власною енергетичною політикою. Це робить ще більш прикрим той факт, що ЄС не зміг діяти згуртовано. Україна, а також Польща та деякі інші європейські країни справедливо вважатимуть, що їхні інтереси принесли в жертву інтересам Парижа і Берліна.
Як пише Директор Дипломатичної академії імені Геннадія Удовенка при МЗС України Сергій Корсунський у своїй статті для DT.UA, в Німеччині визначилися з тим, що добре для Берліна - добре для ЄС. І якщо Газова директива ЄС, про погодження тексту якої повідомляли з Берліна і Брюсселя, буде прийнята, це гасло придбає не відносний, а цілком конкретний зміст.
Детальніше про те, що стоїть за рішенням Німеччини і Франції щодо "Північному потоку-2" читайте в статті "Німеччина зосереджується" Сергія Корсунського.