UA / RU
Підтримати ZN.ua

FT: Мир в Україні буде недосяжним без військового прориву

Вороги не домовляться про довгострокову мирну угоду без чіткого розуміння, в якому напрямку рухаються воєнні події.

Майже з самого початку війни в Україні дипломати почали працювати над тим, щоб її закінчити.  Рада безпеки ООН провела обговорення. Владімір Путін регулярно отримував телефонні дзвінки західних лідерів, які закликали його зупинити військову агресію чи хоча б погодитися на гуманітарне пом’якшення, щоб можна було допомогти людям під російськими бомбами. А він їм у відповідь розповідав про нібито відповідальність України за всі трагічні події. Про це пише в статті для Financial Times професор воєнних досліджень Королівського коледжу Лондона Лоренс Фрідмен.

Прем’єр-міністр Ізраїлю Нафталі Беннет кілька тижнів тому відвідав Москву з ініціативою щодо миру, але тепер, схоже, ця його діяльність припинена. Єдині переговори, які мають хоч якийсь сенс - це ті, які регулярно проходять між українською й російською командами. Остання їхня зустріч пройшла в Стамбулі. Але й в цьому процесі прогрес невеликий. Поки що жодна зі сторін не шукає довгострокового врегулювання. Вони чекають військових проривів й чіткого розуміння, яким буде подальший курс війни. Якщо все зайде в глухий кут, тоді обидві країни можуть відчути необхідність компромісу. Очікуючи на новини з фронту, все, що вони можуть, - це закликати один одного бути «більш реалістичними» у своїх очікуваннях.

У Росії більше причин скоротити свої амбіції. Вона розв’язала війну, розраховуючи швидко здобути перемогу. У столицях Заходу теж вважали, що це цілком можливо. Переконання, що саме Україна буде змушена йти на великі поступки, досі не до кінця розвіялося попри те, що Росія була змушена відмовитися від деяких своїх територіальних здобутків. Російська армія страждає від великих втрат, логістичних проблем й нульової моралі. В п’ятницю влада в Білгороді заявила про те, що нібито з початку війни українські гелікоптери завдали перший удар на російській території. Однак, російські початкові вимоги досі на столі. Поки що Москва відкрито визнала лише те, що вона не здатна добитися зміни режиму в Києві чи нав’язати так звану «демілітаризацію».

Що станеться, якщо Україна збереже свій військовий тиск, а російські зусилля відправити підкріплення й розпочати новий наступ й далі будуть провалюватися? Найкращим варіантом для Москви за таких обставин буде закликати до негайного припинення вогню. Це дозволить Росії консолідувати свої здобутки. Президент Володимир Зеленський помітить пастку й відмовиться від пропозиції. Він може нагадати, як Росія багато разів зривала локальні режими припинення вогню, які були потрібні для евакуації цивільних з міст в облозі. Він може також вказати на російське невиконання Мінських угод від 2015 року. Російські сили зберігали контроль над територією, яку захопили на рік раніше.

Путін був би радий запустити режим припинення вогню без подальших переговорів про мирну угоду, щоб закріпити свої здобутки й зміцнити армію. Але Зеленський захоче мирну угоду, яка призведе до припинення вогню в ході виконання. Його ключова вимога - виведення російських військ з території України. Війна по-справжньому не закінчиться, якщо російські солдати не підуть. Щоб «підсолодити гірку пігулку» для Росії, український лідер запропонував  вирішити найбільш проблемні питання. Його пропозиція зберегти нейтралітет України й відмовитися від членства в НАТО привернула найбільшу увагу. На перший погляд це здається важливим кроком. Але Зеленський пропонує збройну версію нейтралітету, підкріплену гарантіями безпеки. Він хоче, щоб ці гарантії були сильніші, ніж ті, які в України були до війни на основі Будапештського меморандуму.

За кілька тижнів до початку війни міністр закордонних справ Сєргєй Лавров сказав, що Росія більше не зв’язана жодними обіцянками через «державний переворот в Україні». Ця риторика пояснює, чому Україна так сильно хотіла вступити в НАТО, а тепер вимагає від США, Великої Британії й інших країн такі санкції, які були б рівнозначні членству в альянсі. Але, як і у випадку з будь-якими гарантіями, завжди є «дрібний шрифт». Якою б не була формула, Україна буде в першу чергу покладатися на власну оборону. Вона буде зміцнюватися за допомогою озброєння із Заходу.

Є надія, що після військової поразки Москва буде більш обережна в майбутньому. Хоча Києву буде важко почуватися у безпеці, якщо Росія закінчить війну, відхопивши шматок української території. Київ майже визнав, що хоч він ніколи не погодиться з анексією Криму, на практиці це фактично доконаний факт. Але він не погодиться з російським контролем на Донбасі, де Путін почав цю війну. Навряд чи ця спустошена територія з ворожим населенням й високою вартістю відбудови буде привабливим призом в кінці. Але без нього Путіну буде нічого представити як перемогу.

Війна повинна закінчитися повним виведенням російських військ з Донбасу. Це буде найбільш стабільний результат. Без домовленостей щодо цієї ключової проблеми, якими б не були інші пункти мирної угоди, конфлікт ніколи не буде закінченим. Саме тому пошуки довготривалого миру не можна відділяти від пошуків військового успіху.