Помилка в розумінні Вашингтона - це «випалити» правду в невдалий момент. В суботу президент Джо Байден сказав вголос те, про що кожен західний лідер таємно мріє - кінець правління Владіміра Путіна.
Незручність моменту полягає в тому, що помилково може здатися, ніби зміна режиму в Росії - це відверта мета НАТО. Звісно ж, це могло б зробити Путіна ще менш готовим домовлятися про угоду, яка б покінчила з російським вторгненням в Україну. Про це пише Financial Times в редакційній статті.
Чиновники Білого дому не можуть перекреслити слова Байдена, хоча вони дуже старалися надати їм іншого відтінку. Мовляв, коли Байден сказав, що Путін «не може залишитися при владі», він мав на увазі, що не повинен нав’язувати свою владу іншим країнам. Більше того, цих слів не було в тексті промови, яку йому дали в королівському замку у Варшаві в суботу. Все це добре.
Але відступ Байдена може ускладнити підтримку демократичної єдності, яка була головним посланням його варшавської промови. В неділю президент Франції Еммануель Макрон закликав західних лідерів уникати риторики, яка може призвести до ескалації, зробивши Путіна менш готовим сідати за стіл переговорів. Останніми днями Байден називав російського автократа «різником» і «воєнним злочинцем», знову ж таки, озвучуючи публічно те, що західні лідери говорять в приватному порядку. Чи на практиці це якось змінить розрахунки Путіна? Відповідь: швидше за все, ні.
Російський лідер вже переступив точку неповернення у своїй жорстокій, хоч і страшно невмілій війні проти України. Він дав чітко зрозуміти, що його кінцева мета - повернути Україну й інші пострадянські країни під контроль Москви. Будь-яке перемир’я чи велика угода, яку Путін може запропонувати українському президенту Володимиру Зеленському, буде через це розглядатися з великим скепсисом.
Але зростання відчуття, що усунення Путіна - це реальна кінцева мета Америки, може ускладнити наближення будь-якої тимчасової угоди. В неділю міністр закордонних справ Великої Британії Ліз Трасс сказала, що західні санкції можуть бути скасовані, якщо Росія погодиться зупинити війну. Це відступ від позиції Байдена. Він був досить обережним, щоб не називати коли і чи взагалі санкції США проти Росії будуть скасовані. Враховуючи погляди Байдена на Путіна, важко уявити обставини, при яких Вашингтон поверне Москву в структуру глобальної економіки поки Путін все ще на своєму місці.
Більше того, внутрішній американський тиск схиляє до ескалації. На відміну від американської історії після війни у В’єтнамі, американський ліберальний консенсус сьогодні такий же активний, як і право-консервативний. В певному сенсі це реакція на те, як Дональд Трамп захоплюється Путіним. Контраст між меседжем Байдена про «демократію проти автократії» й змовницькою зустріччю Трампа з Путіним у Гельсінкі у 2018-му сильно впливає на демократів. Вперше за весь час з початку Холодної війни, коли республіканці поділилися на ізоляціоністів й інтернаціоналістів, американські ліберали стали такими ж «яструбами», як і консерватори. В такому кліматі адміністрації Байдена було б політично болісно погоджуватися на будь-яке «перезавантаження» з Росією, поки Путін при владі. Розмови про дипломатичні «поблажки» для Путіна й вихід з трясовини війни проти України «зі збереженням обличчя» здаються все менше переконливими. У цьому й полягають потенційні розбіжності на Заході.
Оскільки Байден дав чітко зрозуміти, що США не підуть на пряме втручання в Україні, прихований сигнал тепер в тому, що Захід буде битися з Росією «до останнього українця». Також це означає, що Америці буде дуже важко підписати будь-яку угоду з Путіним. Деякі країни Європи, зокрема Польща й країни Балтії, значно рішучіші, ніж інші, такі як Німеччина. Разом з тим, поки війна триває, а Європа приймає мільйони біженців й страждає від низького економічного зростання, прірва між американськими «червоними лініями» й «больовим порогом» Європи може стати проблемою.