Франція в четвер звинуватила Туреччину в тому, що вона направила сирійських найманців для участі в бойових діях в нагірнокарабаському конфлікті, і заявила, що працює з Росією над досягненням угоди про припинення вогню між Азербайджаном та силами етнічних вірмен.
Reuters нагадує, що Туреччина заперечує перекидання найманців для участі в конфлікті.
Франція, Росія і США є співголовами Мінської групи Організації з безпеки та співпраці в Європі (ОБСЄ), створеної в 1992 році для посередництва у мирному врегулюванні нагірнокарабаського конфлікту.
Групі ще належить зустрітися або зробити спільну заяву, бо нові зіткнення почалися в неділю в гірському анклаві, який розташований в Азербайджані, але управляється етнічними вірменами.
"Президенти Макрон та Путін домовилися про необхідність спільних зусиль для досягнення перемир'я в рамках Мінська", - йдеться в заяві Єлисейського палацу після розмови президентів Франції та РФ. "Вони також розділили свою стурбованість з приводу відправки Туреччиною сирійських найманців до Нагірного Карабаху".
Офіс Макрона не надав жодних доказів на підтримку звинувачення, а в заяві Кремля про це взагалі не згадувалося.
Макрон заявив в середу, що Анкара поводиться "по-військовому".
МЗС Росії заявило в середу, що в Карабах направляються сирійські та лівійські бойовики з незаконних збройних формувань.
У Росії є військова база в Вірменії. Кремль вважає її стратегічним партнером. У Франції проживає близько 600 тисяч осіб вірменського походження.
Посол Вірменії в Москві в понеділок заявив, що Туреччина направила в Азербайджан близько 4000 бойовиків з півночі Сирії та що вони там воюють, що спростовано помічником президента Азербайджану Ільхама Алієва та урядом Туреччини.
Баку почало наступ в Нагірному Карабасі, прагнучи відновити суверенітет над регіоном. Найближчі дні покажуть, чи вдасться Азербайджану досягти своєї мети. Поки ж азербайджанська армія взяла під контроль шість населених пунктів регіону і кілька стратегічних висот в зоні конфлікту. Про те, що відбувається в Нагірному Карабасі, читайте в статті Володимира Кравченка «Осіннє загострення».