За даними за перші 10 місяців 2025 року, торговий дефіцит США в товарах зріс на $77 млрд (+8% рік до року), і найбільшим «винуватцем» став не Китай, а Європейський Союз — дефіцит сягнув близько $190 млрд (проти $175 млрд з Китаєм). При цьому профіцит Китаю скоротився на 28%, тоді як з ЄС залишився стабільним. Ці цифри можуть роздратувати президента США Дональда Трампа, який обіцяв американцям, що мита зменшать дефіцит, але статистичні дані показують зворотне, пише Foreign Policy.
Три варіанти «атаки»
- Штучне ослаблення долара — переоцінений долар робить імпорт дешевим, а експорт дорогим. США можуть примусити іноземних власників (включаючи країни ЄС) продавати казначейські облігації США, що суттєво послабить долар. Європейські країни тримають близько 20% таких облігацій — Трамп може використати саміт G7 у червні в Евіані (Франція), щоб поставити ультиматум: або ви продаєте папери, або отримуєте жорсткі наслідки. І це стане справжнім жахом для Європи. По-перше, централізована координація продажу просто неможлива, адже облігації «розпорошені» у портфелях абсолютно різних інвесторів (від центробанків до приватних фондів). А по-друге — послаблення долара і, автоматично, зміцнення євро так вдарить по експортерах з ЄС, що мита Трампа здаватимуться дитячими забавками.
- Примус Європи до ще більших оборонних витрат — нова Стратегія національної безпеки США передбачає «мережу розподілу тягаря витрат» під контролем Вашингтону. Участь у ній дасть доступ до торгівельних поступок (зниження мит) та знижок на американське озброєння. Саміт G20 під головуванням США цього року у Флориді може стати майданчиком для вимог ще більших витрат країн Європи. Польща (вже довела витрати на оборону у 2025 році до 4,5% ВВП) запрошена як єдина країна не з G20. І саме її приклад Трамп може використати як основу для тиску на увесь союз країн.
- Угоди з Росією — Стратегія акцентує увагу адміністрації на критичних мінералах та викопному паливі. Росія — ключовий виробник сурьми (23%), палладію (42%), платини (12%), магнезиту (11%), ванадію (19%). Угода з пріоритетом для американських компаній (наприклад, на палладій і титан) поставила б ЄС у вкрай скрутне становище, адже Європа досі критично залежить від російських поставок сировини для авто- та авіапромисловості. А те, що такі угоди принаймні обговорюються, доводять укази російського диктатора Владіміра Путіна, які без зайвого публічного розголосу віддалили момент «закриття дверей» для повернення американської ExxonMobil у проєкт «Сахалін-1». Там компанія мала 30% та втратила $4,6 млрд інвестицій після їх конфіскації владою РФ. Трамп може надати індивідуальні винятки з санкцій для американських компаній (як для Chevron у Венесуелі з 2019), перекривши кисень європейським компаніям-конкурентам.
Захоплення президента Венесуели Ніколаса Мадуро армією США 3 січня 2026 в черговий раз продемонструвало, що вчинки Трампа не гальмують ніякі міжнародні зобов’язання. Європейські лідери, якщо президент США прийме жахливе для них економічне рішення, абсолютно нічого не зможуть вдіяти, щоб відвернути його реалізацію. Єдине, що вони можуть зробити вже зараз — підготуватися і хоча б уникнути повної несподіванки.