Існує одна вагома причина, чому минуть місяці, а можливо навіть більша частина року, перш ніж Україна отримає перші танки M1A2 Abrams від США. Компанія General Dynamics Land Systems (GDLS), яка займається виробництвом цих машин, повинна демонтувати уран з броні і замінити його вольфрамом.
Втім, обидва матеріали не так вже й легко знайти, - пише Forbes. Компанія GDLS займається виробництвом танків на державному заводі в Лімі, штат Огайо. Випуск нового M1A2 триває шість місяців. А за тиждень компанія може переобладнати і модернізувати три танки, взятих з запасів Армії США. Кожна така бойова машина має збіднену уранову суміш в броні.
Збіднений уран - це побічний продукт ядерної промисловості. В США він входить в сферу компетенції Міненергетики, а отже підпадає під дію рішення міністерства, яке забороняє експорт таких матеріалів. Не всі погоджуються з тим, що така заборона необхідна. Ще в 1986 році Рахункова палата США ставила під сумнів рішення.
«Міністерство енергетики повинне розробити більш об’єктивні критерії, які забезпечать гнучкість, водночас краще відповідаючи встановленим цілям ядерного нерозповсюдження», - йшлося в оцінках американської Рахункової палати.
Втім, поки рішення Міненергетики лишається без змін. Тому з танків Abrams потрібно прибрати уран, замінивши його чимось іншим, перш ніж американський уряд зможе продати чи подарувати бойові машини іншій країні.
«Щось інше» - це вольфрам. Цей дуже твердий матеріал грає ключову роль в експорті американських танків. Коли США продають танки M1 Abrams своїм союзникам, вони платять GDLS, щоб компанія заповнила вольфрамом сталеві «кишені» на передній частині башти танків, а у випадку деяких моделей також і на передній частині корпусу. Робота вимагає багато часу. Ситуацію ускладнює і те, що GDLS має фактичну монополію в цьому процесі.
«Наразі GDLS - це єдиний підрядник, в якого є необхідні засоби бронювання і виробниче обладнання, здатне забезпечити встановлення засекреченої броні на танки Abrams», - зазначено в роз’ясненні, опублікованому урядом США.
Не до кінця зрозуміло, чи на броньований вольфрамом танк більш уразливий до ворожого вогню, ніж той, на який встановлена броня з ураном. Обидва матеріали дуже щільні. Щільність сталі становить приблизно вісім грам на кубічний сантиметр. У випадку вольфрама і урана цей показник сягає приблизно 19 грам. Але це не означає, що весь танк вкривають котримсь з блискучих металів. Перш за все, тому що їх важко дістати. Збіднений уран - це побічний ядерний продукт. А вольфрам походить з невеликої кількості шахт у світі, більшість з яких розташовані в Китаї. Крім того, збіднений уран може за певних умов горіти. І він достатньо радіоактивний і токсичний, щоб це становило загрозу для безпеки, коли він горить.
Вольфрам, у свою чергу, щільний, але крихкий. Він може розбитися при ударі. В 1960 році Міноборони США вивчало можливості зовнішньої вольфрамової броні. Тоді висновки розчарували.
«Використання твердого вольфрамового покриття не здається доцільним для покращення балістичних якостей броні», - йшлося у звіті.
Тому виробники броні схильні поєднувати виснажений уран і вольфрам, а також сталь і кераміку в багатошарових продуктах. При цьому сталь зазвичай розміщена зовні. Танки M1 Abrams, які отримає Україна, будуть оснащені вольфрамовою бронею, як і всі інші такі бойові машини, якими користується не американська армія. Втім, у них буде «компанія». Принаймні деякі німецькі танки Leopard 2, які Німеччина, Польща, Норвегія, Канада і інші країни збираються передати Україні, теж мають вольфрамову броню.