Президент Туреччини Реджеп Ердоган, певною мірою, завжди був схильний до авторитаризму. Фактично, для всього світу конфлікт між Грецією та Туреччиною у Середземномор'ї «виглядає складним» та становить загрозу війни. Однак, для Ердогана це лише «приклад сучасного колоніалізму», пише журнал The Economist.
Турецький лідер вже давно «виступає проти Заходу», демонструючи патріотизм, щоб здобути прихильність власних громадян.
Останнім часом Ердоган все частіше «звертається до світової аудиторії». Він позиціонує себе як «голос мусульман та бідних у всьому світі».
Наразі «всі зусилля» Ердогана зосереджені переважно в Європі. Туреччина традиційно бачила себе захисником етнічних турків у таких країнах, як Франція, Бельгія та Німеччина. Зовсім недавно Ердоган почав мислити ширше, намагаючись збільшити свій вплив у мусульманському світі.
«Туреччина намагається позиціонувати себе як головного покровителя всіх мусульман Європи. Така політика вже спрацювала на Балканах», - говорить дослідник з Німецького інституту міжнародних відносин Сінем Адар.
Великою частиною «нової турецької інформаційно-просвітницької діяльності» є кампанія Туреччини проти «ісламофобії», в рамках якої уряд Ердогана мобілізував іноземні місії, агентства допомоги та відповідні лобістські групи.
Турецькі консульства закликають мусульман повідомляти їм про будь-які випадки упередження або порушення їхніх прав.
При цьому, Туреччина приділяє мало уваги порушенню прав уйгурів у Китаї.
Загалом, упередження щодо мусульман є серйозною проблемою в Європі.
Проте, з’являються підозри, що «кампанія Ердогана» має на меті викликати невдоволення західних урядів та узаконити його «власні зовнішньополітичні цілі», а не забезпечити захист мусульман.
Туреччина навіть спрямовує свої зусилля на захист мусульман та темношкірого населення в Америці. Ердоган відкрив «ісламський центр» поблизу Вашингтона.
А фонд, директором якого є дочка турецького лідера, нещодавно придбав чиказький маєток відомого боксера Мухаммеда Алі за три мільйони доларів і планує перетворити цей маєток на літню школу для мусульман.
Однак, не все «йде чітко за планами Ердогана». Для прикладу, після того, як турецький президент засудив вбивство афроамериканця Джорджа Флойда, одна з американських груп, яка захищає права темношкірих в США «закликала Ердогана не пхати носа в чужі справи».
Можливо, «нова кампанія Ердогана» сприймалася б по-іншому, якби його уряд припинив арештовувати людей за сумнівними звинуваченнями в тероризмі та позбавляти права голосу власних громадян.
Проте, «глобальні амбіції Ердогана» важко чимось «затьмарити», турецький лідер налаштований серйозно.
Президент Туреччини справді сприймає себе як голос усіх мусульман, а його переобрання у 2018 році, за його словами, стало перемогою для «всіх постраждалих людей у нашому регіоні, усіх знедолених у світі».
При цьому, інколи рішення Ердогана суперечать самі собі. Турецький лідер підтримав репресивний режим Ніколаса Мадуро у Венесуелі та жорстокі дії Омара аль-Башира в Судані. Минулого місяця він привітав білоруського диктатора Олександра Лукашенко з «перемогою» на сфальсифікованих президентських виборах.
Однак, Ердоган має неабияку підтримку в деяких куточках Африки та Азії. Близько 75% палестинців і приблизно така ж частка йорданців схвалюють його політику, згідно з опитуванням, опублікованим минулого року. Його популярність у Пакистані зросла настільки, що прем'єр-міністр країни Імран Хан на початку цього року пожартував, що Ердоган може легко перемогти на майбутніх виборах у Пакистані.
Турецький лідер та його прихильники, впевнені, що старий світовий лад руйнується, і тому намагаються здобути першість у новому глобальному порядку. Однак, політика Ердогана наразі сповнена суперечностей, а подекуди, навіть лицемірства, резюмує журнал.
Раніше повідомлялося, що напруга між Грецією та Туреччиною «на межі катастрофи».