Запитайте у уряду будь-якої країни "що ви будете робити через вісім днів?" і ви отримаєте приблизно такі відповіді: Швеція: "Як завжди". Німеччина: "Бізнес, традиційно". Бельгія: "Те ж саме, але з вафлями". Австралія: "Боротися з павуками". Велика Британія: "Не маємо уявлення".
У політиків було три роки, щоб узгодити всі умови щодо Brexit, і ось до виходу Сполученого Королівства з ЄС залишилося вісім днів і незрозуміло навіть, чи відбудеться він в призначену дату, пише Джеймс Фелтон в своїй колонці для газети The Guardian.
Прем'єр-міністр Тереза Мей просить Брюссель про відтермінування дати виходу, але це схоже на те, коли школяр просить вчителя дати більше часу на виконання есе - усі прекрасно знають, що цей час буде витрачено на безглузду прокрастинацію.
До теперішнього часу в британському уряді пообіцяли, що все буде залагоджено і торгові угоди, які необхідно укласти після виходу Британії з блоку, готові. Але ці заяви не здаються вельми обнадійливими. Міністр міжнародної торгівлі Великої Британії Ліам Фокс нещодавно гордо оголосив, що підписав угоду з Ліхтенштейном - країною, розміром приблизно з Ліхтенштейн. Вибачте, якщо це не допомагає прояснити розмір Ліхтенштейну, але він буквально є загальною назвою для чогось крихітного. Розумієте, в чому проблема? У Великої Британії немає варіантів і майже не залишилося часу їх вигадати. Так як же британці проводять останні дні в Європейському Союзі? Як завжди, в конституційній кризі.
Побачивши, що уряд знову і знову намагається провести через парламент одну і ту ж угоду, спікер Палати громад вирішив, що з нього вистачить і застосував прецедент 1604 року. Беркоу постановив, що уряду не можна намагатися винести на голосування угоду про вихід з ЄС, якщо воно за суттю не змінилася. Таблоїдні ЗМІ звинуватили його в "знищенні Brexit". Три роки прихильники виходу Британії з ЄС розбиралися в цьому процесі. Якщо британці зляться на Беркоу за дотримання парламентських правил, чому б їм не залишити трохи невдоволення для уряду, єдиний намір якого полягає в тому, щоб провести через парламент двічі знехтуваний клаптик паперу?
Після оголошення рішення спікера Палати громад, деякі депутати висловили занепокоєння щодо того, що їм не дозволили голосувати знову. Їм варто було б спочатку ставитися до голосування за угоду серйозно, а не як до тантричної законодавчої прелюдії перед повною кульмінацією 29 березня.
Тим часом, ситуація така: якби Мей попросила ЄС про короткову відстрочку Brexit - кілька її міністрів подали б у відставку. Якби вона попросила Брюссель про тривалу відстрочку - кілька інших членів кабінету подали б у відставку. Мей вирішила дотримуватися своєї звичайної стратегії і не робити нічого. В ЄС оголосили, що вони не отримали листа від прем'єр-міністра з викладом її прохання, не кажучи вже про план подальших дій. Тільки Тереза Мей могла через нерішучість відстрочити отримання відстрочки.
І ось Британія опинилася в цій точці. Якщо 27 держав-членів ЄС виявляться досить люб'язними, щоб дати королівству більше часу, буде чудово. Якщо ж британці досить дратують когось із них, наприклад, через те, що їх називали нацистами або порівнювали з радянськими гулагами, ці країни могли б накласти вето на відстрочку Brexit. У Британії немає ні плану, ні вусів. Якщо стереотипи про Німеччину правдиві, вони захочуть і того, і іншого.
До наміченої дати Brexit - 29 березня - залишилося вісім днів. Велика Британія та ЄС ще не домовилися про умови Brexit. 14 березня Палата громад проголосувала за відтермінування виходу королівства з блоку. Днем раніше парламент 321 голосом виступив проти того, щоб країна вийшла з Євросоюзу без угоди з Брюсселем.
Рішення про вихід Великої Британії з ЄС британці схвалили на референдумі влітку 2016 року. До того моменту Мей, яка очолювала МВС, виступала проти Brexit. Очоливши уряд, вона пообіцяла виконати волю виборців про вихід з ЄС.
Детальніше про проблеми виходу Великої Британії з ЄС та можливих їх рішеннях читайте в матеріалі Віктора Константинова "Останній шанс Терези Мей?" в тижневику "Дзеркало Тижня. Україна".