Ціни зростають, так само як тривоги. І замість підвищення солідарності почали з’являтися ті, хто більше готовий звинувачувати біженців в «соціальному туризмі». Зима буде холодною.
Близько мільйона українців знайшли притулок у Німеччині, коли в лютому почалася війна. І хоч минулої весни жахливі новини не давали причин для надії, одна річ, принаймні, втішала: занепокоєння, які були у канцлера Ангели Меркель у 2015 році, цього разу не матеріалізувалися. Німеччина, вочевидь, здатна показати дружнє обличчя. В багатьох містах були масові акції солідарності. Люди жертвували гроші, одяг і пускали українців до себе додому. Але тепер, як пише Die Zeit, на цьому дружньому обличчі почав з’являтися суворий вираз.
На лобі почали утворюватися стурбовані зморшки через інфляцію і зростання цін на газ. Кутики рота опустилися через втому від війни, яка затягнулася, а ще тому що багато зусиль були витрачені на те, щоб допомогти якомога більшій кількості людей за короткий термін. Поселити цілу сім’ю у своїй вітальні на постійній основі - це неправильне рішення для всіх. Тим часом в очах з’явилася жилка злості на уряд, який чомусь погано реагує на все це. А ще на Росію і на світ, які хочуть щось забрати.
Восени хмари часто густішають над Німеччиною. Вислів Меркель про «дружнє обличчя» прозвучав у вересні 2015 року, коли тисячі біженців з Сирії і Афганістану приїхали в Німеччину в пошуках захисту. Короткострокова привітність швидко поступилася місцем ізоляціонізму. А деякі регіони Німеччини показали найогидніші гримаси у наступні місяці. Атаки на притулки для біженців відбулися в містах Байцен, Лейпциг і Грімма. На людей нападали в Хемніці і Клаусніці. А потім праві популісти прийшли в Бундестаг в складі партії «Альтернатива для Німеччини».
Взимку приїде ще більше людей
Осінь знову прийшла і історія, здається, повторюється. Міністр внутрішніх справ Саксонії Армін Шустер почав говорити про перевантаження регіону через надто велику кількість біженців. На кордоні з Чехією посилили контроль. Федеральний міністр внутрішніх справ Ненсі Фезер висловила занепокоєння тим, що багато людей прибувають в Німеччину з Балкан.
«Ми вже у тяжкому становищі і боїмося, що воно може погіршитися ще більше», - повідомили Die Zeit в Німецькій асоціації міст і муніципалітетів.
Німецькі активісти теж очікують напливу біженців взимку. Тому що люди почали тікати з Росії від мобілізації. Гуманітарна ситуації в Україні, швидше за все, стане ще важчою. А біженці, які зараз живуть в таборах на Балканах, почнуть знову рухатися, тому що взимку жити в наметах неможливо. Ситуація напружена, але не безнадійна.
Завжди все починається з висловлення тривог. Це правильно і необхідно, тому що потрібно окреслити виклик і невдоволення, щоб політики і суспільство могли зосередити свої зусилля на вирішенні цих проблем. Інакше буде просто виснаження. А багато людей вже почуваються виснаженими: це ті, хто вклав усі сили в підтримку інших, ті, хто намагався відкласти трохи євро для сплати дедалі більших рахунків за газ, а також ті, хто просто вигорів після двох пандемічних зим і численних криз.
Коли в гру вступає злість, ситуація стає небезпечною. В Любміні відбулася демонстрація у минулі вихідні. Її учасники вимагали запустити російську ГТС «Північний потік-2». На відео можна побачити багато людей з прапорами Росії. Три молоді жінки з України стали на шляху натовпу, тримаючи власні протестні транспаранти. З натовпу вибіг кремезний вусатий чоловік у ковбойському капелюсі. Він грізно вирвав транспаранти з рук українок. А в цей час інші учасники протесту били в барабани, скандуючи: «Ми мирні».
Це чиста злість. Її підживлюють страх і тривоги, коли з’являється відчуття, що всім начхати на проблеми. Також злість черпає свої сили з відсутності емпатії або з ненависті. А ще її роздувають політики, які намагаються отримати від неї вигоду. Саме це зробив Фрідріх Мерц.
«Ми бачимо, що ці біженці вдаються до соціального туризму: їдуть в Німеччину, потім повертаються в Україну, потім знов в Німеччину і знов Україну», - сказав лідер ХДС в інтерв’ю для Bild.
Журналіст, який брав інтерв’ю, пропустив повз увагу цю фразу політика. Пізніше Мерц написав в Twitter, що він шкодує через свої слова.
«Соціальний туризм» - це гасло СДПН
Але чи варто вважати, що німецький політик просто обмовився? Соціал-демократична партія Німеччини вже говорила про концепцію «соціального туризму» під час виборчої кампанії в 2013 році. Мерц звинуватив людей, які покинули свою країну через страх за своє життя, в тому, що вони нібито їдуть в Німеччину, ніби у відпустку. Коротке нагадування, від чого українці тікають насправді: мирні громадяни України гинуть щодня, тому що їхні домівки постійно обстрілюють. Кожної ночі десь руйнуються будинки, тому що в них влучають ракети. Під руїнами поховані чиїсь сімейні фотоальбоми, м’які іграшки і документи. Там поховані цілі життя. В кожному регіоні, який зараз визволяє армія України, солдати знаходять масові могили і цілі цвинтарі. Знаходять трупи солдатів, яких повісили або відрізали геніталії, перш ніж вбити. Цілі регіони були знеструмлені або залишитися без питної води по кілька тижнів. З наближенням холодної пори обігрівачі і пічки у деяких будинках не будуть працювати. А вікна в кращому випадку затулені картоном і заклеєні.
Шаблон, який передбачає, що спочатку потрібно роздратувати, а потім нібито вибачитися, дуже популярний серед популістів. І Мерц, схоже, теж добре знайомий з цією технологією, хоч його вибачення й здаються щирими. Він створює або принаймні розігріває настрої, серед яких від потім зможе діяти як єдиний, хто знає, як буде краще зробити. Такий тип політичної комунікації не був би вартий уваги, якби його так систематично не застосовували зараз і якби він не був настільки шкідливим для суспільства.
Нонсенс, сказаний вголос раз, залишається назавжди
Але якщо люди масово повертаються в Україну, це ж добре, - таке речення можна прочитати знову і знову в повідомленнях численних Telegram-каналів. Українці справді їдуть додому, це правда. Влітку українських жінок можна було побачити в автобусах Flixbus, на залізничних вокзалах поблизу кордону Польщі і в Львові, а також в вагонах німецьких потягів, які прямували з Франкфурта в східному напрямку. Історії цих українських пасажирів часто схожі. Хтось їде, щоб взяти особисті речі, покинуті в хаосі на початку війни. Інші після стількох місяців хотіли побачитися зі своїми батьками і чоловіками, за яких переживали з лютого. І так, хтось віз з собою продукти чи гроші, щоб допомогти рідним вдома. Невже це варто осуду?
Фрідріх Мерц не сказав нічого про все це. Навіть в якості доповнення. Його інтерв’ю будуть поширювати в соціальних мережах і Telegram-каналах, на відміну від його вибачень. Це цикл напівправди, нонсенсу і викривлень. Останні заяви Мерца дають підстави боятися, що в подальшому він буде не лише поширювати таку напівправду, а й отримувати її з різних джерел.