Величезний запас доброї волі, який сили демократії накопичили для підтримки України, може вичерпатися. Це найбільш очевидна і реальна загроза для безпеки Європи і всього Західного альянсу. А ще це те, на що сподівається Владімір Путін, продовжуючи свою криваву бійню. Він поставив на кін своє президентство заради того, що колись здавалося вірною ставкою, а тепер перетворилося в криваву трясовину, з якої не легко вибратися.
Америка і її союзники за жодних обставин не повинні допустити, щоб надії Путіна справдилися, - пише оглядач CNN Девід Анделман. Небезпека для України стала навіть більш серйозною через метання жменьки правих республіканців у Конгресі з приводу бюджетних витрат. Ці республіканці, схоже, готові кинути під автобус цілу націю заради своїх непомірних амбіцій і недовіри до демократів.
«На досі єдиному західному фронті з'являються тріщини, які не можуть не викликати у Путіна мурашок на шкірі від радості. Найгірше те, що принаймні частково це сталося з вини самої України. Повільний темп контрнаступу, швидко зростаючі потреби у все більш досконалому озброєнні, страх втягнути весь НАТО в розширений конфлікт і безліч більш нагальних проблем, - все це в останні дні об'єдналося в те, що може перетворитися на ідеальний шторм жахів для України», - пише Анделман.
Але перш за все відбулося несподіване поєднання проблем щодо зерна, продовольства і політики. Путін правильно оцінив ставки і можливості, коли вперше розпочав свою бездушну блокаду українського зерна, яке допомагає годувати не лише Європу, але й величезні частини Африки, що зараз опинилися під загрозою спустошливого голоду.
Але Україну це не зупинило. Вона знайшла заміну своїм заблокованим чорноморським портам для експорту врожаю. Ці торгові шляхи, однак, пролягають через сусідні з Україною Польщу і Словаччину, де політично впливові фермерські інтереси відчули загрозу від нових, дешевших джерел з-за кордону, навіть якщо більша частина цієї продукції була призначена взагалі для інших ринків.
У Польщі 15 жовтня відбудуться важливі парламентські вибори, і уряд визнав необхідність догодити приблизно 1,3 мільйону поляків, які називають себе фермерами. Вони залишаються потужним виборчим блоком ще з часів комуністичної епохи. Анделман пише, що в ті часи від якось побував на птахофермі в в селі Білобжеги неподалік Варшави. І вже тоді один фермер, з яким розмовляв журналіст, не приховував своєї відрази до уряду, який не проявляв інтересу до нього і його потреб.
І от через 40 років після того польський уряд швидко відреагував на проблеми села. Разом зі Словаччиною і Угорщиною він кинув виклик ЄС і продовжив заборону на імпорт українського зерна. Автор нагадує про хронологію українсько-польської напруги через експорт зерна, а також про той факт, що в Словаччині на виборах минулого тижня переміг вороже налаштований до України Роберт Фіцо.
«Існує відчуття токсичного застою, що змушує низку чиновників в інших західних країнах непокоїтися тим, як довго вони зможуть продовжувати забезпечувати Україну в тих темпах, до яких вона вже звикла. «Втома від України» поширюється повільно, але невблаганно», - пише американський журналіст.
Минулого тижня канцлер Німеччини Олаф Шольц оголосив, що його країна надішле Україні нову партію зброї, але без крилатих ракет, здатних руйнувати бункери, про які просив Київ.
Проблема полягає в тому, що все це відбувається в дуже делікатний момент. ЄС розглядає можливість створення фонду на 4 роки у розмірі 20 мільярдів євро для фінансування закупівель озброєнь для України. Однак для цього потрібна одностайна згода всіх 27 країн-членів, що стає дедалі важчим завданням.
Угорщина продовжує чітко слідувати лінії Кремля і зберігає право вето. Це угорське вето часто має отруйну дію, зважаючи на вимогу одностайності в ухваленні всіх рішень в ЄС. А в умовах, коли Росія розглядає потенційні угоди з Північною Кореєю про постачання зброї, Україна потребує підтримки Заходу більше, ніж будь-коли.
Захід з нетерпінням і дедалі більшим занепокоєнням чекає на якийсь значний прогрес у все ще повільному літньому наступі, перш ніж настануть осінні дощі і зимовий сніг. Зеленський також може зіткнутися з іншими проблемами на батьківщині.
«Цього тижня лондонська газета The Times опублікувала драматичне повідомлення про зростаючі загрози дезертирства і навіть бунту серед розрізнених українських військових, яким, вочевидь, набридла корупція, що поширюється в лавах Збройних сил. Звіт з'явився якраз тоді, коли Зеленський бореться зі звинуваченнями в корупції в армії та за її межами. На початку цього місяця він звільнив міністра оборони, а минулого тижня - 6 його заступників», - йдеться в статті.
Що можуть зробити США і Захід? Відповідь проста: твердо стояти на боці України. Це може бути нелегко, особливо зважаючи на опитування, які говорять, що більше половини виборців виступають проти будь-якої допомоги Україні. На щастя, все ще є лідери, які продовжуватимуть вести за собою.
«Американська підтримка України - це не благодійність. Це інвестиція в наші власні прямі інтереси. Послаблення військової могутності Росії допомагає стримувати нашого головного стратегічного супротивника - Китай», - заявив у четвер лідер республіканської меншості в Сенаті Мітч МакКоннелл.
Китай, схоже, все ще уникає занадто тісних зв'язків з Росією, що відповідає політичним інтересам. Але ослаблення військової могутності Москви може негативно вплинути і на китайський імідж.
«Коли крайні праві намагаються в Конгресі заблокувати продовження допомоги Україні, вони виконують роботу Путіна. Фактично вони стають його поплічниками», - написав цього тижня Роберт Ротберг, директор-засновник Програми з питань внутрішньодержавних конфліктів Гарвардської школи Кеннеді.
Те ж саме можна сказати і про занадто швидко зростаючу групу лідерів за межами США. Усім сторонам, як ніколи, необхідно діяти як союзники і продовжувати діяти одностайно.