UA / RU
Підтримати ZN.ua

CNN: Чи дійсно Вірменія вислизає з орбіти Кремля?

Останнім часом відносини між країнами змінились. І це може стати поворотним моментом для Єревану.

Прибуття американських військових для навчання миротворців у Вірменії викликало негативну реакцію в Росії, яка десятиліттями виступала єдиним гарантом безпеки для колишньої радянської республіки. Це може свідчити про вихід Єревану із сфери одноосібного впливу Москви, пише CNN.

У 10-денних навчаннях «Eagle Partner», які розпочалися в понеділок, беруть участь 85 американських і 175 вірменських солдатів, вони мають підготувати вірмен до участі в міжнародних миротворчих місіях. Навчання, хоч і невеликі за масштабом, є останніми в серії, як Міністерство закордонних справ Росії назвало «недружніми діями» Вірменії.

Читайте також: Мамедов пояснив, як на росіян вплине потенційна ратифікація Римського статуту Вірменією

Зокрема, нещодавно Вірменія вперше надіслала гуманітарну допомогу Україні, а її парламент збирається ратифікувати Римський статут Міжнародного кримінального суду, згідно з яким країна буде зобов’язана заарештувати президента Росії Володимира Путіна, якщо він приїде.

«Загравання Вірменії з новими міжнародними партнерами було викликане її розчаруванням тим, що Росія не змогла або не захотіла захистити її від того, що вона вважає агресією з боку сусіднього Азербайджану, і викликало питання про здатність Росії зберегти контроль над країнами та конфліктами на території колишнього Радянська імперія», - пише видання.

Так, президент Вірменії Нікол Пашинян заявив, що його країна починає відчувати «гіркі плоди» «стратегічної помилки» довірити Росії майже виключну відповідальність за захист своєї країни.

«Архітектура безпеки Вірменії на 99,999% була пов’язана з Росією. Але сьогодні ми бачимо, що Росія сама потребує зброї... Навіть якщо вона цього забажає, РФ не може задовольнити потреби Вірменії», — сказав він нещодавно італійській газеті La Repubblica.

Читайте також: Російські війська вийдуть із Карабаху до 2025 року – Ердоган

44-денна війна Вірменії та Азербайджану восени 2020 року за контроль над Нагірним Карабахом оголила військову неповноцінність Вірменії. Азербайджан, озброєний безпілотниками та винищувачами F-16, здобув нищівну перемогу, претендуючи на близько третини території Нагірного Карабаху, а також атакувавши власне Вірменію.

Росія тоді допомогла закінчити війну, домовившись про припинення вогню. Угода передбачала розгортання близько 2000 російських миротворців у Нагірному Карабасі для охорони Лачинського коридору, єдиної дороги, що з’єднує його з Вірменією. Однак російські миротворці не завадили азербайджанським військам встановити військові блокпости уздовж Лачинського коридору, перешкоджаючи ввозу продовольства в вірменський анклав.

«Азербайджан заперечує створення блокади, а Росія заперечує звинувачення в бездіяльності», - зазначає CNN.

Читайте також: Чи переключиться російське інфополе з України на Нагірний Карабах – огляд ISW

За словами доцента зовнішньої політики Американського університету Вірменії, що базується в Єревані, Ваграма Тер-Матевосяна нездатність або небажання Росії втрутитися викликало у багатьох в уряді Вірменії почуття зради.

«Вірменія інвестувала 30 років своєї незалежності – я б навіть сказав, 200 років своєї недавньої історії – у тверду віру в те, що, коли прийде час і коли виникне потреба, Росія виконає свої стратегічні зобов’язання та захистить Вірменію від будь-якої зовнішньої агресії. Цього не сталося ні в 2020, ні в 2021, ні в 2022», — сказав він виданню.

Ця лояльність мала за собою багато втрат інтересів Вірменії.

«За останні 30 років Вірменія зробила майже все, що хотіла Росія», — сказав Тер-Матевосян, вказуючи, зокрема, на припинення своїх зусиль щодо європейської інтеграції в 2013 році після того, як Москва висловила своє невдоволення.

Так довго танцюючи під дудку Москви, Єреван став очікувати від неї виконання своїх зобов’язань у сфері безпеки, які Росія нібито виконує через Організацію Договору про колективну безпеку (ОДКБ), військовий альянс пострадянських держав, включаючи Вірменію. Але за останні роки, як кажуть аналітики, з’явився шлейф невиконаних обіцянок.

«Росія не змогла виконати свої обіцянки щодо безпеки Лачинського коридору… Росія не змогла поставити зброю, яку Вірменія придбала у Росії, Росія не змогла зупинити експансіоністську та агресивну поведінку Азербайджану проти Вірменії», – перелічив Тер-Матевосян.

У відповідь, за його словами, Вірменія відчула, що не має іншого вибору, окрім як диверсифікувати свій апарат безпеки.

Читайте також: У Кремлі оцінили можливості Трампа «закінчити війну за 24 години»

Деякі аналітики пояснюють те, що Росія не дотримується умов перемир’я, досягнутого нею за посередництва, через зосередження усієї уваги на війну в Україні.

Але Марі Дюмулен, директор програми «Ширша Європа» Європейської ради з міжнародних відносин, сказала, що ситуація була частково спричинена тим, що Росія намагалася одночасно тримати Вірменію та Азербайджан на боці – завдання, яке стало неможливим через наступ Азербайджану.

«Після війни 2020 року Росія дуже неохоче вибирала між Вірменією та Азербайджаном, що конкретно означало, що вони обрали Азербайджан. Це пасивне ставлення. Але ця пасивність сама по собі є дуже проазербайджанською позицією», — сказала Дюмулен.

Вона також вказала на зростаючі зв’язки між Москвою та Баку – викликані особистими стосунками між Путіним і давнім президентом Азербайджану Ільхамом Алієвим – які, можливо, відбувалися за рахунок Єревана.

«Я не думаю, що Пашинян такий лідер, який подобається Путіну. Його привела до влади революція. У нього є демократичний, реформаторський, антикорупційний дискурс. Алієв набагато більше той тип лідера, з яким Путін може уживатися», – сказала Дюмулен.

Читайте також: «Одного разу ми просто прокинемося і побачимо, що Росії тут немає» – прем'єр Вірменії Пашинян

Відносинам між Путіним і Пашиняном не сприяли і кроки Вірменії щодо приєднання до Римського статуту МКС, що дало б Вірменії новий форум для висловлення занепокоєння щодо прав людини щодо Азербайджану. Вірменія підписала статут у 1999 році, але її Конституційний суд постановив, що він порушує конституцію країни – рішення, яке він скасував у березні, відкриваючи шлях для потенційної ратифікації.

Але, намагаючись зміцнити свою безпеку у відносинах із Азербайджаном, Вірменія ненавмисно гостро розкритикувала Росію.

Тер-Матевосян зазначає, що  «уряд Вірменії погано попрацював, чітко пояснивши своїм російським партнерам два значення процесу ратифікації Римського статуту».

Водночас оголошення про спільні військові навчання зі США ще більше зіпсувало відносини. Минулого тижня Росія навіть викликала посла Вірменії в Москві для «важких» переговорів, а речник Кремля Дмітрій Пєсков заявив, що навчання не «сприяють зміцненню атмосфери взаємної довіри в регіоні».

Але Тер-Матевосян припустив, що це вказує на  параною Москви.

«Своєю реакцією Росія надала цій події значення, якого вона не заслуговує, з огляду на її масштаб і розмах. Близько 260 людей, озброєних гвинтівками, а не важким озброєнням, збираються у Вірменії на дев’ять-десять днів, щоб покращити те, що вони називають «операційною сумісністю миротворчих сил», – сказав Тер-Матевосян, вказуючи на рутинний характер таких навчань у світ.

«Росія надмірно відреагувала, поставивши під сумнів справжні цілі навчань і побачивши за цим руку НАТО», - додав він.

Читайте також: Росія вперше дозволила неукріпленим нафтовим танкерам рухатися через Арктику: це загрожує екологічною катастрофою — FT

Поки що незрозуміло, чи зусилля Вірменії мають на меті створити нові міжнародні партнерства виключно її спробами зміцнити свою безпеку, чи ці спроби є спробою налагодити ширші відносини із Заходом.

«Для Вірменії як для маленької держави досить ризиковано робити розворот чи великий геополітичний стрибок», – зазначила CNN експерт із зовнішньої політики Росії професор Стоунхілл-коледжу в Массачусетсі Анна Оганян.

За її словами, замість того, щоб повністю розірвати зв’язки з Росією, Вірменія просто «розмиває» свій вплив. Однак і ці скромні кроки можуть поставити Вірменію на шлях, з якого важко повернути.

«Якби Путін завтра прокинувся і раптом почав надавати якісь конкретні гарантії безпеки – я не думаю, що зовнішня політика Вірменії змінилася б», – зазначила Оганян.

«Якби Росія забезпечила повний спектр безпеки для Вірменії, це означало б набагато глибшу інтеграцію Вірменії в російську неоімперську сферу, подібну до Білорусі. Оксамитова революція у Вірменії показала, що цього не буде», — сказала вона.

Читайте також: Atlantic Council: Захід здатен посилити тиск на економіку Росії, названо 5 способів

У розмові з La Repubblica Пашинян сказав, що боїться, що Вірменія може опинитись посередині між Росією та Заходом.

«Західні країни або експерти... кваліфікують Вірменію як проросійську країну. З іншого боку, багато кіл у Росії вважають Вірменію або її уряд… прозахідними», – сказав він.

Не маючи змоги зробити достатньо, щоб догодити жодній зі сторін, Вірменія ризикує відштовхнути обидві.

Багато хто в Єревані вже почав побоюватися потенційної російської критики. Це може бути шкідливо з економічної точки зору, оскільки Росія контролює величезні сектори економіки Вірменії, від телекомунікацій до енергетики. У квітні Кремль заборонив імпорт молочних продуктів із Вірменії – нібито через нещодавно виявлені проблеми зі здоров’ям, але, як припустив Оганян, це було покаранням для Єревана через розгляд питання про ратифікацію Римського статуту.

«Ми повинні пам’ятати, що Росія має величезний руйнівний потенціал у регіоні», – натякнув  Тер-Матевосян на гірший розвиток подій, маючи на увазі військову базу Росії на північ від Єревану.

На думку Тер-Матевосяна, нинішній вірменський уряд, чиє «ідеологічне коріння походить від… ліберальних західних цінностей», скористався цим «сприятливим моментом», щоб реалізувати «деякі свої ідеї, думки та переконання, які вони плекали протягом багатьох років».

«Вдасться чи ні? Час покаже. Але якою буде ціна за цю зміну, цю диверсифікацію? Це найбільше питання, яке багато хто задає у Вірменії», - додав він.