Якщо протистояння за Нагірний Карабах занадто затягнеться, то в конфлікт ризикують бути втягнені ще й Росія та Туреччина, що матиме серйозні геополітичні наслідки для всього регіону. Таким чином, протистояння Вірменії та Азербайджану може призвести до ширшого регіонального конфлікту. Ескалація вірмено-азербайджанського протистояння в Нагірному Карабаху є серйозною проблемою, однак новий спалах боїв був очікуваним, пише Euobserver.
Це пов’язано головним чином з відсутністю відчутного прогресу в мирних переговорах між двома сторонами під керівництвом Мінської групи ОБСЄ, які проводились з 1994 року.
Відсутність дієвих переговорів щодо деокупації азербайджанських територій, розблокування транспортних, економічних та інших «зв’язків» з Вірменією вже давно викликало скептицизм щодо досягнення мирного врегулювання конфлікту.
Ще влітку було очевидним, що загроза нової війни вже нависла над спірною територією, охопленою конфліктом.
Переговори протягом останніх кількох років не приносили жодних результатів.
На жаль, Мінська група ОБСЄ не змогла змусити сторони конфлікту почати продуктивну комунікацію щодо мирного врегулювання протистояння.
Те, що мирне врегулювання конфлікту між Азербайджаном та Вірменією починає заходити в глухий кут стає тривожним фактором, який створює ризик того, що поточна ескалація може перерости у повномасштабну війну, яка загрожує регіональною нестабільністю, глибшою геополітичною роздробленістю та навіть майбутньою соціально-економічною кризою в регіоні.
Дипломатичні зусилля країн-посередників фактично спрямовані на досягнення «негативного» миру: запобігання, зупинка або заборона відновлення бойових дій у зоні конфлікту.
Неефективні методи вирішення конфліктів зазвичай спрямовані на досягнення швидких домовленостей, а отже – на встановлення «негативного миру».
Переговори про припинення війни та укладання домовленостей про невикористання сили - це лише спроби зупинити або, принаймні, контролювати насильство, що вже набирає обертів, внаслідок глибоко вкорінених проблем.
Однак існує також "позитивний" мир, який передбачає усунення внутрішніх та структурних факторів, які провокують жорстокий конфлікт.
На сьогодні, на жаль, для досягнення «позитивного» миру між Вірменією та Азербайджаном зроблено дуже мало. При цьому, не можна применшувати зусилля представників Мінської групи.
Але якщо сторони конфлікту не зможуть найближчим часом досягти «позитивного» миру під егідою міжнародних посередників, «негативний» мир може легко зруйнуватися і призвести до відновлення бойових дій.
Цей процес може тривати вічно, про що свідчать сутички в Нагірному Карабаху, де крихкий «негативний» мир зберігався протягом тривалого часу.
Якщо протистояння між Вірменією та Азербайджаном переросте у повномасштабну війну, тривалий конфлікт може затягнути Росію та Туреччину.
Ця ситуація також створить різноманітні нові виклики і для ЄС.
Можливо, Росія та Туреччина – два потужні «регіональні суб’єкти», повинні об’єднати свої сили та почати тіснішу співпрацю з ОБСЄ та ООН, що зможе допомогти Азербайджану та Вірменії досягнути міжнародно-справедливого та мирного врегулювання конфлікту, і цей шлях до миру буде поважати дві нації, їхню територіальну цілісність, національні інтереси та традиції, резюмує Euobserver.
Баку почав наступ в Нагірному Карабаху, прагнучи відновити суверенітет над регіоном. Найближчі дні покажуть, чи вдасться Азербайджану досягти своєї мети. Поки ж азербайджанська армія взяла під контроль шість населених пунктів регіону і кілька стратегічних висот в зоні конфлікту. Про те, що відбувається в Нагірному Карабаху, читайте в статті Володимира Кравченка «Осіннє загострення».