Законодавчий комітет російського парламенту підкреслив необхідність затвердження законопроєкту про надання довічного імунітету від «переслідувань» колишнім президентам Росії. Згідно з пропозицією членів партії президента Владіміра Путіна "Єдина Росія", колишній президент країни не може нести відповідальність за кримінальним чи адміністративним обвинуваченням, також колишній російський лідер не може бути заарештований, тобто, закон передбачає фактично повну недоторканність екс-президента Росії. Такий «всеосяжний імунітет» може бути скасований лише за згодою Верховного та Конституційного судів, а також двома третинами голосів в обох палатах парламенту. Іншими словами, це було б практично неможливо, пише The Washington Post.
Прийняття «всеосяжного імунітету» для російського екс-президента є черговою законодавчою ініціативою, яка зробить будь-якого колишнього президента Росії «довічним лідером». Це значною мірою нагадує політику колишнього чилійського диктатора Аугусто Піночета.
Обидва законопроєкти запроваджують в дію конституційні зміни, прийняті влітку минулого року на «фальшивому плебісциті», проведеному Путіним, і обидва вони, швидше за все, стануть законами найближчим часом.
Ці ініціативи спричинили дискусії у західних ЗМІ щодо причин і поспіху таких запобіжних заходів - тим більше, що повідомлення про такі законодавчі ініціативи збіглися з повідомленнями у британських та американських таблоїдах про нібито проблеми зі здоров’ям у Путіна, які можуть призвести до його відставки. Однак, навряд чи таку інформацію можна сприймати серйозно.
Причина законодавчих кроків, однак, зрозуміла навіть без чуток про здоров'я російського лідера. Один із співавторів законопроєкту Андрій Клішас заявив, що така законодавча ініціатива спрямована на запобігання " безпідставному переслідуванню колишнього глави держави". Незважаючи на слово "безпідставне" - інші скинуті диктатори також вважали, що їх кримінальне переслідування є безпідставним, така «відвертість» вищого російського чиновника вражає.
Клішас підтверджує те, що аналітики вже давно знають як найбільший страх Путіна: він може бути притягнутий до відповідальності за свої політичні вчинки.
"Путін боїться самої теми зміни уряду, теми, яка все частіше потрапляє в найлояльніші кола. Такий острах Путіна свідчать про його невпевненість у майбутньому. Він відображає усвідомлення того, що режим може змінитися, а це підніме питання про відповідальність за скоєне", - сказав російський опозиційний лідер і регіональний депутат Лев Шлосберг під час недавнього телевізійного інтерв'ю.
Страх Путіна зрозумілий. За два десятиліття перебування при владі він зробив багато речей, за які міг би нести відповідальність як за внутрішнім, так і за міжнародним законодавством - від фальсифікації виборів, ув'язнення політичних опонентів, тиску на ЗМІ та інших зловживань владою до жорстокості, скоєної під час конфліктів у Грузії, Україні та Сирії.
А ще йдеться про можливу особисту причетність Путіна до злочинів, включаючи вбивство у 2015 році його провідного опонента Бориса Нємцова.
Російські вчені-правознавці та захисники прав людини детально описують ці та інші потенційні правопорушення в новій книзі, яка закладає основи для «перехідного» правосуддя в «постпутінській Росії». Спираючись на приклади інших країн, які зіштовхнулися зі спадщиною жорстоких авторитарних режимів - від Чилі та Сальвадору до Південної Африки та колишньої Югославії, автори висувають аргументи щодо судового процесу, який передбачав би відповідальність за злочини на фоні зловживання владою.
"«Перехідне правосуддя» слід планувати заздалегідь для перспективи повернення Росії на шлях демократії. Як показує досвід інших країн, вікно можливостей зазвичай відкривається несподівано, і коли це трапляється, потрібно діяти швидко. Після всього, що пережила наша країна, було б дуже неприємно, якби суспільство прийшло до цього моменту не готовим", - підсумовують автори.
Здається, Путін вже готується. Він зіштовхнувся з деякими акціями протесту, спадом громадської довіри та з помітним зростанням популярності опозиційного лідера Олексія Навального. Наступні президентські вибори в Росії призначені на 2024 рік, і з огляду на те, що ними, швидше за все, будуть маніпулювати точно так само, як і попередніми, перспектива масових загальнонаціональних демонстрацій таких масштабів, які скидали авторитарних правителів в інших пострадянських країнах, стає все більшою. Найбільший страх Путіна – це нести відповідальність за злочини свого режиму. Останні законодавчі заходи - це спроба створити «страховий поліс».
Проблема Путіна полягає в тому, що під час покарання колишніх диктаторів люди рідко керуються правилами, написаними цими ж диктаторами, резюмує видання.