Російська поведінка під керівництвом Володимира Путіна незбагненна. Сусідні Грузія і Україна стали жертвами вторгнення. Крим анексований російськими військами, поки в Донбасі триває прихована війна. В Сирії Москва потурає застосуванню хімічної зброї і барельних бомб. У Великій Британії скоєно замах після того, як було здійснене інше політичне вбивство. По всій Європі Москва підтримує "праві" радикальні партії і організації. Знову ж таки, у Великій Британії вона поширювала пропаганду перед референдумами про незалежність Шотландії і Brexit. У Америці і Європі Росія систематично втручалася у вибори за допомогою соціальних мереж і інших маніпуляцій. Нещодавно Путін почав свій вже четвертий президентський шестирічний термін, провівши інавгурацію, де колись коронували царів. Як ставитися до супердержави, яка створює такий безлад?
Про це на сторінках Los Angeles Times пише професор політичної економіки Королівського коледжу Лондона Штайн Рінген, додаючи, що за Путіна у Кремлі встановився дуже самовпевнений режим. Сум'ятта часів його першого президентського терміну, коли на Заході сподівалися, що він очистить Росію від корупції і скерує її в напрямку верховенства закону, остаточно розвіялося. Натомість в Москві сталася клептократична консолідація. Деякі нелояльні олігархи втратили своє майно, а деякі навіть були ув'язнені. Багато хто втік за кордон. Але корупція після цього не зникла, вона лише почала працювати на вужчий олігархічний клан під контролем Путіна.
Будь-яка надія на демократизацію була розчавлена. Росія тепер автократична система, яка майже не вдає з себе демократію. На останніх президентських виборах було сім кандидатів окрім Путіна, але жоден з них не був незалежним. Всіх їх схвалив Путін. Його режим не підзвітний будь-якому зовнішньому контролю, ефективному законодавству, судовій системі чи ефективній пресі. Спокусливою видається думка, що світ має справу з примітивним режимом, якому бракує уяви за межами застосування грубої сили. Але це було б недооцінкою Путіна і його оточення. На думку автора, насправді вони просувають складний порядок денний ідей.
Коли СРСР розпався, Захід вважав це падінням комуністичної диктатури. Але росіяни вбачали у цьому дещо інше: втрату імперії. СРСР був монументально успішним у завершенні процесу російської експансії від Центральної Азії до Центральної Європи, який тривав століттями. І за ніч його не стало. Тому Путін почав роботу з відбудови імперії. Його набір ідей скерований на досягнення цієї мети і внесення його імені в історію як царя, який почав велику справу.
Путінська ідеологія починається з бачення під назвою "Євразія". Згідно з ним, Росія - це духовна імперія історично-релігійного походження, імперія чесноти. Географічна імперія може розвалитися, але духовна легітимність виживає не залежно від того, де пролягають національні кордони. Тому Україна з російської точки зору не може бути незалежною і європейською, тому що вона просто не така. Вона нібито євразійська і обов'язково є частиною духовної Росії.
Другий компонент ідеології - у Росії є вороги, серед яких Євросоюз, США, ліберальність і демократія. З точки зору Москви, це твердження доводить західна політика після падіння СРСР. Колишній радянський лідер Михайло Горбачов погодився на об'єднання Німеччини нібито у обмін на обіцянку від Америки і Берліна, що НАТО не буде розширюватися на схід. І ця обіцянка "була порушена", коли колишні країни Варшавського договору вступили в НАТО. Європейське зближення з Україною було продовженням цієї "зради". Американці і європейці, на думку Москви, ніколи не будуть поважати чи ставитися до Росії як до рівної. З цієї ідеї випливає, що Росія як євразійська імперія духовності повинна боротися і має право обирати способи боротби. Оскільки у Росії нібито всі навколо вороги, то їй нічого й нелишається, як боротися.
Однак, Путін все ж постав перед дилемою: у нього великі амбіції, але надто мало влади. Російська держава відстала через свою примітивну економіку і погані стандартами освіти і охорони здоров'я. Тому боротьбу доводиться вести брудними методами. Як зауважив історик Тімоті Снайдер, суть російської зовнішньої політики у стратегічному релативізмі.
"Росія не може бути сильнішою, тому вона намагається зробити інших слабшими", - пояснив Снайдер.
Раніше видання Wall Street Journal писало, що склад уряду Путіна доводить, що змін у поведінці Росії не буде. Всі ключові люди з його оточення лишилися на своїх посадах. А отже політика Кремля і далі буде агресивною до сусідів і Заходу.
А видання Financial Times писало, що навряд чи Путін утримається від нових конфліктів із Заходом. Увага тепер буде прикута до змін, які Путін може зробити в його президентській адміністрації і кабінеті, особливо в сфері економічної політики. Неназваний чиновник з Кремля сказав Financial Times, що економічний радник Путіна Олексій Кудрін може отримати високу посаду.