З минулого року почали з’являтися думки, що Китай та США вже розпочали «холодну війну». Американський президент Дональд Трамп фактично вважався ініціатором цієї війни. Однак, його політику можна назвати «запізнілою реакцією» США на нові економічні, стратегічні та ідеологічні виклики Китаю, які почали зростати, відколи Сі Цзіньпін став лідером Комуністичної партії в 2012 році. Тепер перемога демократа Джо Байдена на президентських виборах у США дає можливість перейти від протистояння двох потужних країн до «розрядки» набагато швидше, ніж це було б за подальшого президентства Трампа, пише Bloomberg.
Китайський уряд не поспішав вітати Байдена з перемогою, це можна назвати обережністю. Як і під час передвиборчої кампанії, Сі Цзіньпін та його радники намагалися не провокувати Трампа.
Керівник аналітичного Центру Китаю та глобалізації в Пекіні вважає, що адміністрація Байдена "надасть Китаю та США більше можливостей для діалогу та каналів співпраці щодо енергозбереження та скорочення викидів, економічного та торгового співробітництва, профілактики та боротьби з пандемією". Подібну думку має і колишній віце-міністр закордонних справ Китаю Хе Яфей.
Можна припустити, що Байден планує повернутися до часів адміністрації президента США Барака Обами, коли Америка та Китай схилялися до активної співпраці та "безпрограшного партнерства".
На запитання про «змагання супердержав» у 2019 році Байден відповів, що Китай не є конкурентом для США.
Однак, потенційну «розрядку» між США та Китаєм не слід плутати з дружністю. Що б не чекало на дипломатію США за нового президентства Байдена, навряд чи це буде нова ера китайсько-американської дружби. Розрядка лише означає спад напруженості та зменшення ризику загострення холодної війни.
"Сполучені Штати та Радянський Союз є ідеологічними суперниками", - писав американський дипломат Генрі Кіссінджер, який був одним з «архітекторів» розрядки в 1970-х роках.
Розрядка для Кіссінджера означала «стримування амбіцій держав задля співіснування».
Зараз саме США та Китай опиняються, як зауважив Кіссінджер в одному з інтерв’ю минулого року, «в передгір’ї холодної війни».
Цю холодну війну не розпочав лише Трамп. Вона постала і з амбіцій Китаю під керівництвом Сі Цзіньпіна, який мав на меті досягти чогось на зразок паритету з США не тільки в економіці, але і в політиці великих держав. Цікаво й те, що американцям знадобилося багато часу, аби зрозуміти, що вони були учасниками холодної війни з Китаєм.
Коли Трамп вперше погрожував встановити тарифи на китайські товари під час передвиборчої кампанії 2016 року, зовнішньополітична еліта «насміхалася». Тепер вони більше не глузують. З 2017 року настрій американської громадськості до Китаю став більш рішучим. Китай є однією з небагатьох тем, щодо якої також існує справжній двопартійний консенсус у політичній еліті США.
На відміну від самого Байдена, члени його команди з питань національної безпеки США протягом останніх чотирьох років посилюють свою рішучі позицію щодо Китаю.
Ключові радники Байдена з питань співпраці з Азією Елі Ратнер і Курт Кемпбелл також визнали, що адміністрація Обами, як і її попередники, недооцінила глобальних амбіцій керівників Китаю та їх рішучості протистояти політичній лібералізації. Однак, попри численні розбіжності між двома країнами, кожна повинна бути готова співіснувати з іншою як велика держава.
Політика США щодо Китаю повинна поєднувати "елементи конкуренції та співпраці", а не проводити "конкуренцію заради конкуренції", що може спровокувати небезпечну конфронтацію.
Однак проблема, безперечно, полягає в тому, що наддержава, якою керує Комуністична партія, не розглядає мирне співіснування як самоціль.
Найважливішим важелем, який свого часу змусив Москву дотримуватися розрядки, було «відкриття» співпраці між США та Китаєм у лютому 1972 року. Тим не менше, навіть тоді китайський «політичний революціонер» Мао Цзедун мав власні погляди на відносини Америки та Китаю.
Як тепер Китай буде ставитися до нової адміністрації Байдена? Пекін хотів би позбутися «торговельної та технічної війни» з США, яку вела адміністрація Трампа. Зокрема, Китай хоче позбутися заходів, запроваджених Міністерством торгівлі США.
У технологічній війні команда Байдена, здається, готова піти на поступки. Деякі з радників обраного президента хочуть запропонувати більш широкі пільги для іноземних технологічних компаній. Однак, важко сказати, чи буде сам Китай готовий іти на поступки.
Мета Пекіна – досягнути "технологічної незалежності". Очевидна відповідь США полягає в тому, що Америка теж буде намагатися йти вперед.
Такі технологічні перегони можуть тривати роками. Подібні перегони вже тривають у галузі штучного інтелекту і навіть вакцин проти COVID.
Байден не повинен мати ілюзій щодо Сі Цзіньпіна, адже китайський лідер має власні амбіції, які можуть не співпадати з поглядами США.
Цього року відносини між Вашингтоном і Пекіном зайшли в глухий кут. Стратегічний діалог зазнав поразки. Розрядка могла б забезпечити початок конструктивної комунікації між країнами.
Необхідністю розрядки стало зростання взаємозалежності країн світу. Пандемія виявила величезну ступінь взаємозалежності та спільної відповідальності держав.
Новий вірус спричинив глобальну пандемію та смерть сотень тисяч американців. Економічно США та Китай все ще залишаються взаємозалежними. Тарифи Трампа нічого не зробили для зменшення двостороннього дефіциту торгівлі.
США та Китай перебувають у передгір’ї реальної холодної війни. Тим не менше, розрядка між Пекіном та Вашингтоном не може означати, що США підуть на поступки перед Китаєм, адже це було б помилкою, резюмує видання.