Конгресмени Палати представників, очолюваної республіканцями, які добре відпочили за свята, повернувшись 3 січня до Вашингтона, знов обговорюватимуть пакет допомоги Україні.
На сьогодні допомогу Україні (а також Ізраїлю) заблокували республіканці, котрі обіцяли не підтримувати допомоги Україні, якщо демократи не погодяться із заходами, що припинять наплив мігрантів на кордоні США з Мексикою. Навіть такі прихильники України, як сенатор Ліндсі Грем і Мітч МакКоннелл, не протистоять цій ситуації.
Усе це виглядає негарно, але не дивує. Республіканці та їхній лідер Дональд Трамп давно намагаються перетворити проблему мігрантів на центральну тему партії. На виборах 2016-го головний девіз Трампа був: «Будуй стіну!». «Коли Мексика посилає до нас своїх людей, вони не надсилають найкращих… Вони посилають людей, які мають багато проблем і приносять ці проблеми із собою. Вони привозять наркотики. Вони злочинці. Вони ґвалтівники…».
Останнього року риторика Трампа щодо мігрантів стала особливо зловісною. Звертаючись до найниціших інстинктів виборців, Трамп використовує неонацистську фразеологію про чистоту крові нації, що потребує захисту: «Вони впустили до нашої країни — гадаю, реальна цифра — 15–16 мільйонів людей… Вони отруюють кров нашої країни», — сказав Трамп мітингувальникам у Нью-Гемпширі. Він повторив слова про «отруєння крові» й у повідомленні на своєму сайті Truth Social, написавши великими літерами: «Нелегальна імміграція отруює кров нашої нації».
Експрезидентові успішно підіграють ультраконсервативні ЗМІ, сіючи ненависть, істерію й дезінформацію. «Нам загрожують маси китайських мігрантів. Це все молоді чоловіки, здатні воювати. Вони намагаються потрапити до нашої країни через Мексику. Я їх ненавиджу», — сказала мені нещодавно жителька міста Лексингтон у Вірджинії, яка дізнається новини з ультраконсервативних джерел. Справді, торік близько 24 тисяч громадян Китаю затримали під час перетину кордону США з Мексикою, повідомляє The New York Times. Але це зовсім не найчисленніша група мігрантів, які перетнули кордон США торік.
Китайських мігрантів 2023-го було менше, ніж, наприклад, росіян, які перетинають кордон США, не привертаючи уваги консервативної преси. Так, до березня 2023 року кількість мігрантів із Росії становила 30,5 тисячі. Їхня кількість зі зрозумілих причин збільшилася вчетверо проти попереднього року.
Але ці дві групи — лише крапля в людському морі: до 2021 року в країні мешкало 10,5 мільйона нелегальних іммігрантів. 2023-го до них додалося ще 2,5 мільйона осіб.
Окрім людей із Росії та Китаю, мігранти прибували до США з Венесуели, Куби, Гаїті, Нікарагуа, Мексики, Гондурасу, Індії, Афганістану, Туреччини, Узбекистану, Ірану, Сирії, Камеруну, Гвінеї, Сенегалу й Анголи. В грудні прикордонна служба затримувала на кордоні з Мексикою майже 10 тисяч мігрантів на день. На різдвяні свята потік зменшився, але нині до кордону наближається караван мігрантів чисельністю 6 тисяч осіб. За наявними даними, лідери каравану несуть транспаранти зі словами «Вихід із бідності». Здебільшого цей потік складається з вихідців із Куби, Гаїті та Гондурасу.
Люди покидають рідні краї не від хорошого життя. Мігранти тікають від насильства кримінальних угруповань, зубожіння, голоду, репресивних режимів.
Приміром, жителі Венесуели тікають від репресій режиму Ніколаса Мадуро та бідності, що супроводжує репресії. Так, за даними ООН, із 2015 року понад 7 мільйонів венесуельців емігрували через економічні й політичні потрясіння.
Цей відтік людей не сповільнюється: за оцінками ООН, 2 тисячі венесуельців щодня залишають свою країну. Унаслідок цього 2022 року влада США зареєструвала на кордоні майже 200 тисяч емігрантів із Венесуели.
На думку багатьох дослідників, до проблем, що змушують людей емігрувати, додалися жахи, пов’язані з глобальним потеплінням. Так у книжці «Штурм стіни: зміна клімату, міграція і національна безпека» (Storming the Wall: Climate Change, Migration, and Homeland Security) дослідник Тодд Міллер передбачає, що масова міграція, спричинена зміною клімату, стане в цьому столітті панівною темою в політиці.
З ним згоден і антрополог Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі Джейсон Де Леон. Він, як і Міллер, бачить зв’язок між зміною клімату та міграцією: «Є люди, які тікають через посуху з таких місць, як захід Мексики. Є люди, котрі тікають із таких країн, як Гондурас, де урагани, що почастішали й посилилися, перетворюють цілі регіони на пустелю. Цим мігрантам доводиться покидати свої рідні країни через наслідки глобального потепління», — сказав він у своєму інтерв’ю Yale Climate Connection.
Наплив чужоземців до США видно неозброєним оком. Так, Нью-Йорк, куди лише цього року приїхало понад 70 тисяч мігрантів, заполонили люди латиноамериканської зовнішності, які не знають ані слова англійською. Згідно з місцевим законом, місто зобов’язане надати новоприбулим житло, їжу та медичну допомогу. Місто погано дає собі раду з таким завданням. Щасливці потрапляють до готелів і гуртожитків для мігрантів, але місць для всіх бракує. Декого з мігрантів відправляють до міських притулків для бездомних, дехто спить на підлозі у фоє та коридорах еміграційних офісів. Для родин із дітьми місто встановило гігантські намети в передмістях.
Та попри те, що Нью-Йорк уже витратив цього року 2 млрд дол. на допомогу мігрантам, кризова ситуація з житлом лише наростає й дехто з новоприбульців у грудневі дні мешкав просто на тротуарах.
Не дивно, що ці люди роблять усе можливе, аби якнайшвидше знайти роботу та власне житло. Мігранти в будь-яку погоду розвозять на велосипедах замовлення з ресторанів, продають у переходах метро очищені й нарізані фрукти, а їхні діти (інколи не старші за сім-вісім років) із лотками, прив’язаними до шиї, продають біля метро дешеві цукерки та жуйки, перебігаючи з вагона до вагона. Місцеві жителі дивляться на цю дитячу працю з жахом, і я жодного разу не бачила, щоб хтось у цих дітей щось купив, хоча деякі пасажири дають їм долар або два, не беручи нічого натомість.
У Нью-Йорку найбажаніша робота для мігранта, який не розмовляє англійською, — на будівництві. «Все гаразд, тільки руки мерзнуть», — каже мені чоловік років сорока з Венесуели. Він сміється. Його смішить, що є люди, як я, котрі так погано розуміють іспанську. З командою інших латиноамериканців він лагодить дах у будинку, де я мешкаю в Нью-Йорку.
Майже всі будівельні роботи в США виконують мігранти. На їхню працю майже повністю покладається американське сільське господарство. Згідно з думкою переважної більшості економістів, іммігранти роблять величезний внесок у економіку, сплачуючи щороку мільярди податків, заповнюючи низькооплачувані робочі місця, які підтримують конкурентоспроможність місцевої промисловості та пожвавлюють регіони, що занепадають. Навіть якщо в окремих випадках приплив мігрантів негативно позначається на зарплатах низькооплачуваних робітників, ефект цей скороминущий, стверджують такі американські економісти, як Тара Вотсон і Катрін Томпсон.
Та попри позитивний внесок мігрантів у економіку, багато американців налякані такою швидкою та зримою демографічною трансформацією країни. Згідно з останніми опитуваннями, не тільки більшість республіканців незадоволена припливом чужинців, а й більшість демократів «вельми стурбована» проблемою міграції.
Примітними є результати опитування в Сієнському коледжі. Навіть демократи ліберального Нью-Йорка, які брали участь у ньому, не надто відрізняються поглядами від антиіміграційних республіканців: 75% демократів Нью-Йорка заявили, що недавній приплив мігрантів — це «досить серйозна» проблема. Майже половина (47%) вважає, що це «дуже серйозна» проблема.
Та повернімося до роботи Конгресу. Приплив мігрантів до США є справді безпрецедентним і заслуговує на увагу уряду. З огляду на занепокоєння виборців, а також їхнє бажання допомогти Україні, демократам у Конгресі логічно було б поступитися республіканцям — обмежити приплив мігрантів, збільшити кількість прикордонників та імміграційних службовців, які не справляються нині з людськими потоками, й у такий спосіб розблокувати пакет допомоги Україні.
Та й республіканцям-конгресменам є сенс іти на компроміс. Попри затяту антиімігрантську риторику та штучно створювану паніку, республіканці в жодному разі не хочуть заморозити приплив мігрантів, від яких залежить великий бізнес країни, що підтримує їхню партію. Крім того, компроміс із демократами розблокує допомогу Ізраїлю, якої вимагають республіканські виборці і яка знаходиться в одному пакеті з допомогою Україні.
Переплетення інтересів демократів і республіканців дає надію, що угоди буде досягнуто й пакет допомоги Україні нарешті схвалено.