Минулого червня сепаратистське керівництво Республіки Сербської (одного з двох ентитетів БіГ) на чолі з президентом Мілорадом Додіком уперше перейшло від погроз щодо виходу РС зі складу Боснії і Герцеговини до реальних кроків.
Небезпечна законотворчість
Сепаратизм став однією з особливостей сучасної політичної сцени Баня-Луки. 26 червня Народна Скупштина РС ухвалила закон про припинення публікацій у Службовому віснику РС рішень Офісу Верховного представника. Це стало першим конкретним кроком до виходу з БіГ. Однак, сказавши «а» (не публікувати), забули сказати «б» (а виконувати будемо?). Цей незаконний «закон» наклався на ухвалене раніше рішення не визнавати Крістіана Шмідта Верховним представником у БіГ і не співпрацювати з ним. Що, згідно з Дейтонськими мирними угодами, є кримінальним злочином.
Два дні по тому було ухвалено новий «закон», цього разу — про незастосування в РС рішень Конституційного суду БіГ, що стало другим кроком до виходу з БіГ. Закон невеликий — лише чотири пункти. Але наслідки можуть бути катастрофічними — починається руйнування конституційного ладу країни.
А до цього було відкликання сербів із державних органів БіГ і блокування їхньої роботи, погроза вивести сербські підрозділи зі Збройних сил країни, спроби заволодіти державною власністю БіГ.
Реакція місцевих політиків і міжнародної спільноти була очікуваною та схожою: «неприпустимо», «підрив підвалин держави», «прояв сепаратизму», «покарати» та інші правильні слова. Але наразі це лише слова, нічим не підкріплені…
Радники-союзники
Постає питання: а чи президент РС сам вирішив почати діяти? Ні, його підштовхнули до цього «доброзичливці». І передусім, звісно, Росія. За місяць до ухвалення згаданих «законів» Додік приїхав на «хадж» до Москви — долучитися знову до «руского міра» в особі Путіна. Він, вочевидь, був щасливий від вдячності господаря за нейтральну позицію РС стосовно «подій в Україні». І навіть одержав орденок Олександра Невського. Не можна сказати точно, чи говорили вони про «незалежність» ентитету й можливі дії для її досягнення. Найімовірніше, так, оскільки кремлівському диктаторові хочеться знову розпалити в регіоні вогонь протистояння. І подальший розвиток подій підтверджує це припущення.
Почав Додік із Сербії, по дорозі з Москви взявши участь у провладному мітингу в Белграді. Свій виступ він закінчив вигуком «Хай живе Росія!». Вучич сторопів — адже він постійно заявляє, що він ані за Схід, ані за Захід, а посередині. Але сенс цієї витівки був в іншому — продемонструвати свою нібито близькість до Путіна та його нібито найвищу «довіру» до Додіка. Вучич не відреагував на провокацію: у самого проблема Косова «підгоряє». І ще далі відсунувся від президента РС.
Віктор Орбан, який за кілька днів до ухвалення згаданих «законів» відвідав РС, підтримав Додіка. Він, як і Путін, багато говорив про розширення економічного й енергетичного співробітництва та пообіцяв підкинути трохи грошей. Водночас перекладачка, перетлумачуючи Орбана, замість «Боснія і Герцеговина» чомусь постійно згадувала РС.
Влада Хорватії в боротьбі за додаткові привілеї боснійським хорватам не завжди коректно поводиться стосовно уряду БіГ, намагаючись знайти можливість створити третій, хорватський, ентитет. Тим самим також підіграючи Додіку.
У чому ж причина сміливості лідера РС? На мою думку, в самовпевненості, безвідповідальності, потуранні йому.
Самовпевненість Додіка ґрунтується на російській підтримці. Нехай здебільшого на словах, але й цього немало. Російське посольство було єдиним диппредставництвом, яке підтримало ухвалення сепаратистських «законів».
Безвідповідальність виявляють політики та партії БіГ, граючи в не надто чисті й чесні політичні ігри в особистих і вузькопартійних інтересах. Прикладом є взаємна підтримка Додіка та лідера найвпливовішої партії боснійських хорватів Драгана Човича. В обмін на мовчазну підтримку сепаратистських ігор сербів хорвати здобули перевагу в новому законі про вибори. Не змогли домовитися лідери парламентських партій про вихід із кризи на зустрічі 30 червня, хоча й загнали Додіка під стіл, де він урятувався від фізичного нападу лідера СДП БіГ, міністра оборони країни Зукана Хелеза.
Потурання Додіку бачимо з боку міжнародної спільноти. Перші роки після війни країна перебувала під міжнародним управлінням, що звільнило місцеву владу від відповідальності. Водночас поза увагою залишалися войовничі заклики та сепаратистські гасла. Лідером у цьому «змаганні» був Додік. Його вмовляли, попереджали, а США навіть запровадили санкції. Але не Євросоюз, який сподівався, що Додік отямиться. Проте цього не сталося.
На певному етапі Захід, захопившись урегулюванням косовсько-сербських відносин, неочікувано стикнувся з новим викликом — загрозою розколу БіГ, який навряд чи можливий мирним шляхом. Першою реакцією було збільшення контингенту EUFOR удвічі.
Які подальші сценарії можливі?
Їх два. Найнебезпечніший — Додік продовжить свою авантюру. На черзі — невизнання та заборона діяльності спецслужб, прокуратури, виборчої комісії БіГ, а там вже недалеко й до невизнання Скупштини країни та відриву від БіГ. Як ми вже зазначали, мирне розлучення неможливе — або станеться громадянська війна, або НАТО й EUFOR розпочнуть нову операцію в БіГ.
Адже незрозуміло, куди виходити й хто підтримає. Виходити нема куди. Вучичу, який досі мріє про Євросоюз, цього не потрібно. Хорватія як член ЄС і НАТО навряд чи зважиться на відкриту боротьбу за третій ентитет. І сумнівно, що розгублений режим Путіна, який слабшає, зможе надати ефективну підтримку «новій РС», та й грошей на її утримання немає.
Схоже, сербські сепаратисти в БіГ потрапили в безвихідне становище: вони швидко втрачають зовнішню критично важливу підтримку, без якої не зможуть здійснити свою авантюру.
Другий сценарій полягає в застосуванні Крістіаном Шмідтом Боннських повноважень і знятті з посад усіх причетних до сепаратистських дій. Ці повноваження наділяють Верховного представника практично необмеженими можливостями аж до звільнення чиновників будь-якого рангу (зокрема й членів президії БіГ), скасування будь-яких законів і урядових рішень. До 2004 року було звільнено понад 100 вищих чиновників, зокрема й членів президії. Останнім Верховним представником, який у червні-липні 2004 року зняв із посад 86 чиновників із РС (зокрема й спікера ентитету), був Педді Ешдаун.
Про високу ймовірність такого сценарію свідчать останні заяви Шмідта: «Використовуватиму законні повноваження, оскільки настав час переходити від слів до дій».
І перший крок щодо цього зроблено 1 липня: Крістіан Шмідт своїм рішенням оголосив недійсним закон про незастосування в РС рішень Верховного суду БіГ. Окрім того, він вніс зміни до Кримінального кодексу БіГ, згідно з якими спроба підірвати конституційний лад розцінюється як карний злочин, що створює правову основу для вживання заходів прокуратурою. Якщо ситуація не стабілізується, заходи, застосовані в контексті Боннських повноважень, буде розширено.
Та чи зважиться Верховний представник Шмідт показати Додіку «червону картку»?