«Потужний союз» лідера Туреччини Реджепа Ердогана та президента Росії Володимира Путіна «пережив конфлікт інтересів» у Сирії та Лівії, проте на Кавказі на цей «союз» чекає більш суворе випробування, де початок конфлікту між Вірменією та Азербайджаном ставить лідерів Туреччини та Росії в опозицію. До того ж, маючи напружені відносини з ЄС, Ердоган, ймовірно, має слабші позиції, пише Bloomberg.
Росія вважає себе «регіональним поліцейським» у протистоянні Вірменії та Азербайджану, який має право вирішувати ситуацію в регіоні.
Туреччина «пристосовувалася» до деяких «маневрів» Росії в районі між Чорним та Каспійським морями.
Наприклад, Ердоган був обережним, намагаючись уникнути будь-яких непорозумінь з Путіним, коли Росія вторглася в Грузію в 2008 році. Але Азербайджан - це інше питання.
Туреччину та Азербайджан пов’язують не лише історія, релігія та мова, але й нафтопроводи та газопроводи, які мають вирішальне значення для амбіцій Ердогана зробити свою країну необхідним енергетичним коридором між Каспійським морем та Європою.
Туреччина послідовно стає на бік претензій Азербайджану на Нагірний Карабах, регіон, в якому здебільшого проживають вірмени.
Коли Радянський Союз розпався, Вірменія взяла під контроль гірський регіон разом із сімома сусідніми районами.
Росія допомогла досягнути «припинення вогню» між Вірменією та Азербайджаном у 1994 році. З тих пір регіон залишається під контролем Вірменії, але міжнародна спільнота вважає, що регіон належить Азербайджану.
Незважаючи на посередництво Росії, США та Франції, обидві країни не змогли домовитись про ефективну мирну угоду.
Зараз президент Азербайджану Ільхам Алієв докладає рішучих зусиль для подолання напруженої ситуації військовим шляхом. І Ердоган відверто підтримує його.
Турецький лідер покладає вину за бойові дії на вірменський уряд, який він називає "найбільшою загрозою миру в регіоні". Він закликав вірмен виступити проти свого керівництва.
Турецька підтримка Азербайджану є не просто «риторичною». Минулого місяця країни провели спільні військові навчання.
Турецькі війська мають присутність на армійській базі в Азербайджані та доступ до місцевої авіаційної бази. Ердоган пообіцяв модернізувати військову техніку Азербайджану та забезпечити нову техніку, включаючи безпілотники та ракети.
Зі свого боку, Росія продає зброю обом сторонам, але схиляється до підтримки Вірменії. Вірменія є частиною Організації договору про колективну безпеку під керівництвом Москви, тоді як Азербайджан не є учасником цього договору.
Але Путін, схоже, прагне повернути дві країни за стіл переговорів і утримався від звинувачення будь-якої сторони в бойових діях.
Можна з упевненістю сказати, що Росія не буде задоволена турецьким військовим втручанням у конфлікт.
Однак, Туреччина наразі також перебуває у досить скрутному становищі. Країна вже дещо виснажена військовими операціями в Лівії та Сирії, а також геополітичним конфліктом у Східному Середземномор'ї.
Втручання у конфлікт між Вірменією та Азербайджаном призведе лише до погіршення «економічної напруги» в Туреччині.
Попри занепокоєння президента США Дональда Трампа та європейських лідерів, Путін впевнений, що рано чи пізно Вірменія та Азербайджан неминуче звернуться до нього за допомогою, щоб вийти з бойових дій. На думку російського лідера, Росія - єдина велика держава, яка може владнати ситуацію в регіоні.
Ердогану буде важко уникнути чергового конфлікту інтересів з Путіним на фоні того, що Туреччина підтримує Азербайджан. Найкращим варіантом для турецького лідера може бути те, що Путін «дасть йому місце за столом переговорів». Але в обмін на це, російський президент може попросити Туреччину про деякі політичні поступки, резюмує Bloomberg.
Раніше повідомлялося, що Вірменія погрожує зброєю широкого радіусу ураження.