Британський уряд розпочав широку переоцінку оборонної політики країни, що включає також і деякі зовнішньополітичні питання та політику безпеки. Імпульсом до таких дій уряду Великої Британії стали потенційні загрози. Розвідка Британії активно працює над накопиченням оперативної інформації, і ця інформація не завжди є «позитивною», пише журнал The Economist.
Неабияк Британію турбує військовий потенціал Росії.
Російські глибоководні підводні човни, безпілотники, ядерне озброєння, протисупутникова зброя свідчать про велику військову потужність. Росія «зміщує межі науки та міжнародних договорів».
До того ж, раніше високотехнологічна зброя перебувала «в руках» великих держав, а зараз навіть менші держави, такі як Іран, та недержавні групи, для прикладу «Хезболла», мають ракетну зброю високої точності.
Також, наразі збільшуються загрози інших типів, які не стосуються військової сфери.
Попри те, що Росія вважається найбільшою військовою загрозою для Європи, неабиякі проблеми останнім часом може створювати і Китай.
Зараз саме Китай представляє найбільшу загрозу світовому порядку, через свої прагнення нав'язати китайські стандарти та норми, використовуючи економічну силу для впливу.
Навіть норми ведення зовнішньої політики останнім часом зазнали значних змін.
Раніше було б немислимо, щоб британська влада використовувала «жорсткий підхід» у вирішенні зовнішньополітичних проблем, але рішення уряду Британії про заборону китайській компанії Huawei брати участь в розбудові британських мобільних мереж 5G відображає саме жорстку позицію.
Велика Британія знаходиться «на безпечній відстані від Китаю» з географічної точки зору, але протисупутникова зброя, кібератаки та пропаганда не зважають на географію.
ВМС Китаю, одні з найбільших у світі, останнім часом все частіше маневрують у європейських водах. Китайська зброя "швидко руйнує західні військові переваги".
Зараз світ «змінив стратегію ведення війни». Британські вороги відкидають "традиційний бінарний погляд на мир і війну", натомість ведуть "безперервну боротьбу".
Велика частина цієї боротьби полягає в тому, що країни зараз все частіше використовують практику дезінформації та кібератак, або політичних провокацій, що перебуває «поза межами відкритого конфлікту», в так званій «сірій зоні».
Реагувати на загрози «сірої зони» важко. Політичні провокації не дозволяють використовувати реальну зброю для протидії. Натомість, вороги можуть сіяти страх завдяки подібним провокаціям.
14 вересня керівник штабу оборони Великої Британії генерал Нік Картер сказав, що Британія перебуває на порозі «значних змін у військовій філософії». На зміну “масовості та мобілізації” прийде «стратегія швидкості, готовності та стійкості», яка буде діяти набагато краще проти нових загроз «у сферах космосу та кіберпростору».
Але акцент на загрозах «сірої зони» загрожує ризиком.
Чим більше Велика Британія буде акцентуватися на загрозі політичних провокацій та кібератак, тим більше країні доведеться покладатися на допомогу держав-союзників.
Девід Благден з Університету Ексетера в Англії зазначає, що вторгнення Росії в Україну, яке часто вважають «канонічним прикладом сірої війни», включало кілька бронетанкових дивізій та завуальовані ядерні загрози - навряд чи ситуація стосувалася лише кібератак та дезінформації.
Опора на «футуристичну зброю» з відмовою від вже «перевірених засобів» - це «азартні ігри з високими ставками», резюмує журнал.
Раніше повідомлялося, що Британія офіційно підтвердила ЄС, що не має наміру продовжувати перехідний період щодо Brexit.