Коли політичні зміни приходять у тоталітарні суспільства, вони, як правило, насильницькі і непередбачувані. Мало хто з аналітиків, навіть добре поінформовані американські чиновники, прогнозували, що Євгеній Прігожин незабаром поведе свої війська на Москву.
«Ми не знаємо, чи станемо свідками падіння президента Росії Владіміра Путіна. Але навіть на цій ранній стадії є чотири ключові барометри, за якими варто уважно стежити, і не в останню чергу тому, що ці події можуть ускладнити життя Китаю», - пише в статті для Bloomberg професор Школи міжнародних досліджень Університету Джона Гопкінса Гел Брандс.
По-перше, потрясіння в Росії створюють більш чіткий шлях вперед для України. Ще кілька днів тому американські чиновники досить похмуро оцінювали перспективи українського наступу, який супроводжувався великими втратами і скромними здобутками. Тепер же російській армії, яка жорстоко фрагментується, буде важко витримати гостру українську атаку.
Київ ще не задіяв більшу частину бойової потужності, яку він накопичив для наступу. Очікується, що він зробить це досить скоро, щоб скористатися хаосом у лавах противника. Те, що колись здавалося малоймовірним, а саме розгром російських військових на полі бою, - стало більш вірогідним.
По-друге, не факт, що повстання Прігожина - це шлях до кращої Росії. Від початку війни найсерйозніша загроза для путінського режиму походить не від демократично налаштованих лібералів, які стали вимираючим видом, а від правих радикалів, які іноді можуть здаватися такими ж страшними і авторитарними, як і сам Путін.
«Зараз ми спостерігаємо боротьбу за владу між Путіним і людиною, яка зробила собі ім'я, виконуючи брудну роботу для Росії, дестабілізуючи країни Африки, втручаючись у президентські вибори в США і надаючи ударні війська для нападу Москви на Україну. Незалежно від того, хто переможе, важко передбачити появу більш політично відкритої, геополітично поміркованої Росії в найближчому майбутньому», - вважає Брандс.
По-третє, може початися посилення нестабільності на великих територіях колишнього Радянського Союзу. Це повстання може мати екзистенційні наслідки для білоруського лідера Аляксандра Лукашенки, який дедалі більше стає маріонеткою Путіна. Чеченський лідер Рамзан Кадиров пообіцяв розібратися з заколотниками «Вагнера». Хаос у Росії також може посилити тліючі конфлікти між колишніми радянськими республіками, в яких Путін вже давно позиціонує себе як арбітр. Наприклад, такі наслідки можуть зачепити Вірменію і Азербайджан.
Нарешті, заколот в Росії створює сильний стратегічний головний біль для Китаю. Війна в Україні принесла Пекіну певні вигоди, головною з яких є відволікання уваги Америки. Але путінське вторгнення також змусило демократичні країни по всьому світу: як в Азії, так і в Європі, - прискорити підготовку до захисту від авторитарної агресії. Тепер це зробило дуже відчутною перспективу того, що військова поразка в Україні може призвести до політичного перевороту в Москві.
«Китайському лідеру Сі Цзіньпіну потрібна дружня, відносно сильна Росія, яка може кинути виклик американській владі в Європі, в той час як Пекін просуває свій вплив в Азії. Він багато втратить, якщо Росія порине у громадянську війну якщо якщо вона буде принижена в Україні й охоплена конвульсіями громадянського протистояння. Нинішні заворушення також підвищують загрозу конфлікту між колишніми радянськими державами на задньому дворі Китаю, такими як Киргизстан і Таджикистан», - йдеться в статті.
Партнерство між Москвою і Пекіном не зруйнується за одну ніч, черговий російський диктатор все одно потребуватиме стратегічного партнерства з Китаєм. Але не кожен російський націоналіст буде так добре ладнати з Сі Цзіньпіном, як Путі. Були повідомлення, що обидва лідери не спали допізна, обговорюючи свої автократичні амбіції. І не кожен російський націоналіст буде настільки ж готовий віддати суверенітет Росії в заставу Китаю, як ціну за продовження війни в Україні.
«Якщо вже на те пішло, то нинішнє заворушення підкреслює, наскільки масштабною самоціллю стала війна проти України і не лише для Москви, але й для ширшої автократичної Антанти, частиною якої вона є. У лютому 2022 року російські військові мали загрозливий вигляд. Китайсько-російське партнерство здавалося міцним, цілеспрямованим і висхідним. Міжнародному порядку на чолі з США кидали виклик одночасно на двох фронтах. Тепер Путіну загрожує небезпека вести війну вдома, щоб розібратися з наслідками своєї агресивної війни за кордоном», - пише Брандс.
А Сі Цзіньпін опинився віч-на-віч з можливістю того, що людина, яку він називав своїм «найкращим, найближчим другом», може виявитися набагато слабшою і менш компетентною, ніж здавалося. Це принаймні один зі справедливих наслідків дуже несправедливої війни.