Відтоді, як у листопаді минулого року вперше зафіксували новий штам коронавірусу «Омікрон», уряди країн активно закликали своїх громадян робити щеплення. У багатих державах це зазвичай передбачало третю, бустерну, дозу вакцини. Але для бідних країн це часто означає отримати першу дозу щеплення, пише The Economist.
Дані, зібрані Світовим банком та інтернет-виданням Our World in Data показують, що багаті країни отримали достатньо доз, аби «багаторазово» вакцинувати своє населення. Але бідніші країни не змогли навіть частково вакцинувати своїх громадян.
Серед країн з валовим національним доходом (ВНД) понад 12 500 доларів США (класифікується як високий дохід) або від 4 тисяч до 12 500 доларів на душу населення (дохід вище середнього) понад 160 доз вакцини припадає на 100 осіб.
Країни з доходами нижче середнього рівня, з ВНД на душу населення від тисячі до 4 тисяч доларів, отримали близько 85 доз на 100 осіб. Країни з ВНД нижче 1 036 доларів на душу населення, що вважаються «малозабезпеченими», отримали 12 доз вакцини на 100 осіб.
Вакцинна нерівність спостерігалася ще на початку пандемії. Багатші країни могли дозволити собі інвестувати в ліки, перш ніж їх ефективність була доведена. А COVAX, ініціатива, яка повинна надавати дози вакцини біднішим країнам, довго не могла налагодити роботу.
Наприкінці минулого року поставки вакцин до Африки, де є багато країн з найнижчим рівнем доходу, почали активізуватися. Але розподіл вакцини залишається проблемою.
Деякі вакцини доводиться зберігати при дуже низьких температурах і не всі регіони можуть це організувати. За оцінками благодійної організації CARE, на кожен долар, витрачений на саму вакцину, витрачається 5 доларів на її розповсюдження. Для тих, хто захворів на COVID-19 у бідних країнах, медичне обслуговування, як правило, на нижчому рівні.
Однак недовіра до вакцинації є проблемою як у бідних, так і в багатих країнах. Опитування Afrobarometer, проведене у країнах Африки показало, що в середньому лише 39% населення готові зробити щеплення.
Вплив пандемії залежить від рівня доходів і в інших аспектах. Згідно з моделлю надмірної смертності за оцінками The Economist, найвищий коефіцієнт надлишкової смертності мають країни з доходами нижче середнього рівня, які отримали вдвічі менше щеплень на 100 осіб, ніж країни з високим та середнім рівнем доходу.
Але в країнах з низьким рівнем доходу, які ввели менше 12 доз на 100 осіб, рівень надлишкової смертності навіть нижчий, ніж у державах із доходами вище середнього та з високим рівнем.
Молодше населення менш сприйнятливе до важкого перебігу захворювання. У регіонах, де хвороба вже широко поширилася, деякі групи людей отримали імунітет, що захищає від важкої форми COVID-19, хоча це не гарантує захисту від повторного інфікування вірусом.
Для прикладу, частота повторного зараження Омікроном вища, ніж іншими штамами вірусу, але антитіла, отримані після інфікування все ще пропонують певний захист від важкого перебігу хвороби.
Коронавірус, ймовірно, спричинив менше смертей у країнах Африки, середній вік населення яких становить менше 20 років, ніж у «старіючих» країнах, таких як європейські, де середній вік населення становить 43 роки, а поширеність захворювань, як ожиріння та діабет піддають людей підвищеному ризику.
Також є докази, що попередні зараження малярією, яка поширена в більшій частині Африки на південь від Сахари, можуть зменшити важкість перебігу COVID. Це гарна новина для людей, які все ще не можуть або не хочуть вакцинуватися, резюмує видання.
Глава ВООЗ Тедрос Адханом Гебреєсус озвучив оптимістичний прогноз щодо пандемії коронавірусу. За його словами, у 2022 році пандемія може закінчитися, якщо країни будуть активно боротися із поширенням вірусу.
Глава ВООЗ закликає лідерів країн забути про «вузький націоналізм» та зупинити вакцинну нерівність, які стали перешкодою у боротьбі з коронавірусом.