Бен Воллес залишає пост міністра оборони Великої Британії. У ЗМІ вже гадають, хто стане його наступником. Перелік кандидатів наводить POLITICO.
Уоллес, чия міжнародна репутація зміцнилася війною в Україні, в інтерв’ю Sunday Times оголосив, що піде у відставку з посади голови міністерства оборони і зовсім залишить британську політику.
Боротьба за його крісло вже почалася — торі добре знають, що керування міністерством оборони під час війни може неабияк підвищити будь-чию репутацію.
Ось кандидати на міністерське крісло, які прагнуть відповідати за захист Великої Британії.
Джон Глен
Значна частина перебування Воллеса на посаді була відзначена напруженістю між Міністерством оборони, яке намагалося збільшити потужності, та рахівниками в Казначействі, які прагнули тримати під контролем багатомільярдний оборонний бюджет країни.
Прем’єр-міністр Ріші Сунак міг би зняти цю напругу, посадовивши рахівника у Міністерство оборони.
Йдеться про Джона Глена, який зараз займає посаду другого керівника після канцлера Джеремі Ганта в Міністерстві фінансів.
Кар’єрний політик без військового досвіду, Глен вірно служив під керівництвом Терези Мей, а потім Бориса Джонсона на посадах молодшого міністра, перш ніж зайняти найвищу у своїй кар’єрі посаду під керівництвом Сунака.
ЗМІ, зокрема газета Sun, повідомляють, що Глен нещодавно зацікавився всім, що стосується оборони. Він також коментував в ефірі короткотривале невдале повстання в Росії під орудою ватажка ПВК Вагнера Євгєнія Прігожина.
Джеймс Гіппі
Як другий за старшинством політик у міністерстві оборони, Гіппі часто замінює Воллеса.
Гіппі також став на бік Міністерства оборони в суперечках з Міністерством фінансів. За даними джерел, саме Воллес обирав його на цю посаду.
Гіппі працює у відомстві з 2019 року: спершу як міністр закупівель, а потім, у 2020 році, він отримав посаду у збройних силах.
Упродовж нетривалого періоду він відвідував Кабінет міністрів під час блискавичного прем’єрства Ліз Трасс. Гіппі заявляв, що піде у відставку з цієї посади, якщо Трасс відмовиться від своєї обіцянки збільшити витрати на оборону Британії до 3% ВВП до 2030 року — зобов’язання, яке Сунак згодом не виконав .
Як і Воллес — і на відміну від чотирьох попередніх міністрів оборони до нього — Гіппі має військовий досвід, що зазвичай вважається перевагою для роботи.
Пенні Мордонт
«Жінка з мечем» — Лідерка Палати громад Пенні Мордонт раніше була міністром оборони — хоча й недовго.
На цю роль вона була підвищена у травні 2019 року, однак вже за два місяці Борис Джонсон, який змінив Терезу Мей на Даунінг-стріт, звільнив її.
Відтоді вона зміцнила свою репутацію, зокрема, посівши третє місце під час виборів лідера консерваторів, а потім зігравши провідну роль у коронації короля Карла III. Вона стала першою жінкою в історії, яка несла церемоніальний меч. Під час церемонії коронації Мордонт упродовж 51 хвилини несла державний меч вагою 3,6 кг, який згодом вручила монарху.
Мордонт представляє Північний Портсмут, місце з сильною військово-морською присутністю, і служила у Королівському військово-морському резерві.
Однак Сунак, який уже опирався наданню їй більш високої ролі, може не захотіти ще більше посилювати потенційну суперницю.
Джеймс Клеверлі
Міністр закордонних справ претендує на посаду Воллеса, хоча такий крок був би не на користь МЗС - одній з найбільших державних установ Британії.
Як і у Воллеса, репутація Клеверлі зміцнилася через конфлікт в Україні. Даунінг-стріт регулярно відряджає його на прес-конференції та на ефіри розповідати про останні події війни в Україні.
Він користується внутрішньою популярністю, незважаючи на численні ворогуючі фракції консерваторів, і саме йому приписують допомогу в покращенні відносин між Великобританією та ЄС.
Однак переведення його в Міноборони значно оголить МЗС, тож не факт, що Сунак захоче мати таку вакансію у своєму кабміні.
Том Тугендхат
Чинний міністр безпеки, а раніше — голова впливового комітету у закордонних справах Палати громад, де він займав агресивну позицію щодо Китаю — Тугендхат отримав міністерську посаду за керівництва Трасса і Сунак залишив його у своєму уряді.
Перш ніж зайнятися політикою, він працював журналістом і консультантом зі зв'язків із громадськістю на Близькому Сході, а також має чималий військовий досвід: служив в Іраку та Афганістані і залишається військовим запасу.
Однак більш вагоме крісло міністра оборони може розглядатися як занадто великий стрибок для людини з менш, ніж річним досвідом перебування на посаді.
Анн-Марі Тревельян
Тревельян має попередній досвід роботи міністром оборони та залишалася вірним міністерським слугою кожного прем’єр-міністра Торі, починаючи з Бориса Джонсона, незважаючи на те, що її двічі виводили з кабінету.
Перший раз стався у 2020 році, коли Джонсон скасував міністерство міжнародного розвитку, позбавивши Тревельян можливості очолити власний департамент. Коли Сунак увійшов до Даунінг-стріт № 10 минулого року, він понизив Тревельян з її посади міністра транспорту на посаду молодшого міністра в міністерстві закордонних справ.
Але в разі, якщо він хоче загладити провину, ім'я Тревельян згадується серед реальних кандидатів на місце Воллеса.
Джонні Мерсер
Прізвище Джонні Мерсера практично не сходить з заголовків у ЗМІ. Військовий ветеран, член парламенту Плімута вже давно проводить кампанію за покращення життя військових ветеранів — і має популярність у користувачів соціальних мереж.
Він залишив уряд Бориса Джонсона на тлі суперечки щодо судового переслідування солдатів, які служили в Північній Ірландії, однак під керівництвом Сунака знову повернувся до міністерства у справах ветеранів.
Його часта гучна критика останніх трьох попередніх прем’єр-міністрів-консерваторів — включно з Трасс, яку дружина Мерсера назвала «несповна розуму» після того, як та звільнила її чоловіка — може зіграти в мінус при розгляді його кандидатури на посаду міністра оборони.