У своїй нещодавній промові новий американський президент Джо Байден повторив попередню обіцянку "провести демократичний саміт". Привабливість цієї ідеї для нового лідера США очевидна. У той час, коли суперництво між Америкою, Китаєм та Росією зростає, такий демократичний саміт стане підтвердженням ролі США як «лідера вільного світу». Подібне повідомлення від Америки може мати важливе значення, з огляду на загальний демократичний занепад у всьому світі. Тим не менше, Байдену та його команді було б краще відкласти свої плани щодо саміту - принаймні на деякий час, пише Financial Times.
Проблеми проведення такого демократичного саміту починаються вже з питання списку «гостей». Важко собі уявити проведення подібного саміту, не запросивши Індію чи Польщу. Обидві країни є ключовими американськими союзниками. Водночас зараз виникають питання щодо ерозії демократичних цінностей в цих країнах, включаючи свободу ЗМІ та захист прав меншин. Ігнорування подібних проблем може показати США з невигідного боку і навіть завдати шкоди демократичним цінностям в інших країнах. Виступ лідерів Індії та Польщі на демократичному саміті Байдена означав би, що намагання США відродити демократію може створити ще більшу поляризацію.
І чим далі заглиблюватися у список потенційних країн-учасників, тим більше питань виникає. Чи отримає запрошення Родріго Дутерте з Філіппін? Його обрали президентом країни, яка також є важливим американським союзником. З іншого боку, Дутерте намагався придушити голоси своїх критиків. Або як щодо лідера Туреччини Реджепа Таїпа Ердогана? Він також виграв вибори і очолює країну-союзника НАТО. Але провідні опозиційні політики та журналісти зазнають утисків у Туреччині.
Якщо Байден запросить таких лідерів, як Дутерте та Ердоган, він дискредитує власний саміт демократії. Якщо ж він їх не запросить, то цим скористаються Росія та Китай. А як щодо Тайваню - який, безперечно, заслуговує на запрошення, - але участь якого може спровокувати ще більший розрив відносин між Вашингтоном та Пекіном?
Однією з можливостей, яку може розглянути адміністрація США, було б залучити всіх учасників до декларації про демократичні принципи. Це може стати корисним джерелом морального тиску в майбутньому, подібно до Гельсінських угод 1975 року, які підписав Радянський Союз. Пізніше дисиденти використовували угоди для боротьби за свободу думки та віросповідання. З іншого боку, це могло б створити проблеми, якби лідери «напівдемократичних» країн підписали декларацію, а потім, повернувшись додому, проігнорували свої зобов'язання.
Чи повинні США просто відмовитись від ідеї створення клубу демократій? Це було б відкритим визнанням поразки. Кращим шляхом вперед було б заохочення ініціатив іншого рівня. Уже існує фонд «Альянс демократій», який протягом останніх трьох років організовував Копенгагенський саміт демократії. Саміт залучає участь високого рівня з боку США, ЄС та Азії. Крім того, Велика Британія оголосила, що розширить цьогорічний саміт G7, запросивши три інші великі демократії - Австралію, Індію та Південну Корею.
На даний момент адміністрація Байдена може більш ефективно відстоювати демократичні цінності, спираючись на вже наявні інституції та ініціативи - замість того, щоб робити все на гучному саміті демократії, який може принести абсолютно протилежний від очікуваного результат, резюмує видання.
Президент США Джо Байден приєднається до лідерів країн "Великої сімки" (G7) (США, Британія, Канада, Японія, Німеччина, Франція, Італія) в цю п'ятницю на віртуальному саміті, присвяченому глобальним заходам у боротьбі з COVID-19 і зусиллям з відновлення світової економіки.