Після того, як міжнародні інспектори повідомили, що Іран вкотре збільшив власні запаси низькозбагаченого урану, президент США Дональд Трамп задумався про атаку на ядерні об'єкти Ісламської республіки. Як повідомляється, від таких дій Трампа відмовили його найближчі помічники, зокрема державний секретар США Майк Помпео та віце-президент Майк Пенс. Хоча обидва вони займають досить рішучу позицію стосовно Ірану, але Помпео та Пенс розуміють, що атака може спричинити неконтрольований конфлікт. Переможець виборів президента США, новообраний американський лідер Джо Байден успадкує надзвичайно складну ситуацію щодо Ірану пише Bloomberg.
Попри всі свої недоліки, ядерна угода 2015 року між Іраном та іншими державами принаймні зупинила «іранський запал» щодо ядерного арсеналу. Зараз Тегеран відновлює свої ядерні можливості, навіть попри жорсткі економічні санкції запроваджені адміністрацією Трампа.
Те, що Трамп мав намір здійснити атаку на ядерні об’єкти Ірану свідчить, що його «суворий підхід» невблаганно веде до війни. Трамп говорив про необхідність нової угоди з Тегераном, але він не забезпечив можливості діалогу, який би міг допомогти укласти договір.
Можна припустити, що Байден буде шукати якнайшвидшого повернення до дипломатії з Іраном, але це буде вкрай складно. Обидві сторони поступово втрачають довіру.
До того ж, фактично одразу ж після підписання ядерної угоди 2015 року, Тегеран посилив свою «агресивну регіональну поведінку». Тоді Вашингтон вирішив «відійти від угоди».
Багато представників Демократичної партії США закликають повернутися до ядерної угоди, також відомої як «Спільний всеосяжний план дій».
Але насправді ядерна угода часів президентства Барка Обами вже фактично «мертва». А будь-які спроби «повернення» до початкової угоди потребуватимуть нових переговорів та значних зусиль.
Іран вимагає відшкодування економічної шкоди, при цьому чудово розуміючи, що він її навряд чи отримає.
Якщо Іран дійсно бажає переглянути свою ядерну програму, це потребуватиме певного часу та перевірки. Прийняття цих умов буде вагомим показником серйозності Тегерану.
Іран неодмінно вимагатиме скасування всіх нових санкцій, запроваджених адміністрацією Трампа. Але багато з цих санкцій були застосовані в рамках антитероризму та інших адміністративних положень. Їх не можна так просто і швидко скасувати. До того ж, ці санкції можуть дати адміністрації Байдена значний потенційний важіль впливу у переговорах з Іраном, і цей вплив необхідно використовувати з повною силою.
Одним із «найскладніших маневрів», з яким зіштовхнеться команда Байдена, буде пом'якшення санкцій якраз настільки, щоб це дозволило не втратити важіль впливу, і при цьому наштовхнуло б Іран на поступки.
Урядовцям Байдена також доведеться запевнити американських союзників на Близькому Сході - особливо Саудівську Аравію, Об'єднані Арабські Емірати та Ізраїль, що їхнім основним інтересам в галузі безпеки нічого не буде загрожувати, а нова ядерна угода не принесе жодних неприємних сюрпризів.
Але цим країнам також слід нагадати, що США не можуть дозволити Ірану мати власну ядерну зброю і Байден використає всі доступні засоби для досягнення цієї мети дипломатичним шляхом. Зрештою, це також відповідає і їхнім інтересам.
Одним із шляхів до початку нового діалогу є заходи, спрямовані на допомогу іранському народові впоратися з пандемією коронавірусу. Гуманітарна допомога могла б стати важливим повідомленням.
Після відновлення діалогу, навіть якщо це «відновлення» буде дещо непевним, ключовим фактором для адміністрації Байдена буде опора на дієву формулу, розроблену в ядерній угоді, яка передбачає використання «економічного тиску» для забезпечення ядерних обмежень, при цьому застосовуючи нові важелі впливу, які дають запроваджені Трампом санкції.
Так чи інакше, адміністрації Байдена потрібно бути готовою до важких переговорів. Але при цьому, США не слід забувати, що економіка Ірану страждає, тому країна потребує вирішення проблеми не менше, ніж самі Сполучені Штати. І хоча Трампу не вистачило мудрості у підході до Ірану, Вашингтон все ще має багато переваг, резюмує видання.