Підхід Заходу до Росії Володимира Путіна регулярно викликає дискусії про реалізм та ідеалізм у зовнішній політиці. Вибір ставиться між співпрацею та протистоянням, дотриманням власних інтересів та захистом демократичних цінностей. Але те, що Путін, очевидно, загрожує війною в Європі, контролюючи нарощування російських військ на кордоні з Україною, свідчить, що російський президент не збирається змінювати агресивну політику, і США та Європа мають це прийняти, а також узгодити спільний план дій, пише Financial Times.
Путін «програв» після перемоги Джо Байдена на виборах у США. Колишній американський президент Дональд Трамп свого часу потрапив «під чари Путіна». У питанні про втручання Кремля в американські вибори, Трамп більше вірив словам російського президента, а не власним спецслужбам.
Трамп запропонував Путіну «повагу», до якої завжди прагнув російський президент. Не варто недооцінювати роль марнославства в політиці. Путін ніколи не пробачить колишньому лідеру США Бараку Обамі те, що він сприймав Росію як «регіональну» державу. Перш за все, очільник Кремля хоче, щоб до нього ставились як до лідера країни, рівноправної з США.
Перемога Байдена зруйнувала вічні надії Кремля на розкол трансатлантичного союзу. Відносини Вашингтона з європейськими партнерами теплішають. Канцлер Німеччини Ангела Меркель виглядає все більш невпевненою у своїй підтримці трубопроводу «Північний потік-2», а президент Франції Еммануель Макрон зазнав невдачі в спробах перекалібрувати відносини з Москвою.
Західні дипломати не впевнені, що робити з нещодавньою військовою агресією Росії навколо України. Кремль надсилає очевидне застереження Києву, США та НАТО, фактично закликаючи Захід не розширювати зв’язки з Україною.
Незалежно від кінцевих військових намірів Кремля, російське збройне розгортання мало на меті привернути увагу Білого дому. До цього тижня Байден здебільшого ігнорував Кремль, одночасно пропонуючи різку переоцінку ставлення до російського режиму. Путін – «вбивця», сказав Байден минулого місяця. США попередили Москву, що енергійно реагуватимуть на кібератаки і втручання у вибори.
Пропозиція американського президента на цьому тижні провести зустріч із Путіним на нейтральній території для обговорення питання України та низки інших проблем виглядає як відповідь на марнославство Путіна. Успіх чи невдача, саміт запропонує ясність. Однак це не віщує принципової зміни у відносинах.
Росія може пережити санкції США та Європи, але їй справді потрібні західні інвестиції і технології. Довгострокові стратегічні інтереси Кремля полягають у тісних економічних відносинах із Європою. Тим часом, Москві варто звернути увагу на євразійські амбіції Китаю, які можуть бути серйозною загрозою.
Однак інтереси Росії не є пріоритетом Путіна. Його пріоритетом є збереження власної влади та багатства. Автократам потрібні вороги. Вигадана загроза з боку США та їхніх союзників підтримує його популістську політику.
Тоді виникає питання, скільки місця залишається для співпраці США та Росії - чи щодо контролю ядерних озброєнь, чи підтримки відновлення ядерної угоди з Іраном, чи сприяння стабільності в Афганістані, коли Америка виведе війська цього року.
Поняття бінарного вибору між реалізмом та ідеалізмом завжди означало пошук балансу. Важко з’ясувати, де проходить межа між захистом інтересів та компрометацією цінностей. Байден намагається знайти «золоту середину». Там, де це можливо, Захід міг би працювати з Росією, але точно не на умовах Путіна, резюмує видання.
Нагадаємо, президент США Джо Байден під час телефонної розмови з президентом Росії Володимиром Путіним у вівторок, 13 квітня, запропонував тому зустрітися. Американський президент заявив, що стурбований раптовим перекиданням військ РФ до українського кордону і в окупований Крим.
Росія стягує війська до кордону з Україною під виглядом підготовки до навчань «Захід-2021». Одночасно з цим активізувалися російські контингенти в Білорусі, окупованому Криму, Придністров'ї та акваторії Чорного і Азовського морів. Головнокомандувач ЗСУ Руслан Хомчак, виступаючи 30 березня в Верховній Раді, вказав на високу ймовірність російського вторгнення.