Зважаючи на провали російської війни проти України, зростає страх, що Владімір Путін може наважитися застосувати хімічну чи біологічну зброю проти українських військових і цивільних. Але наскільки це реалістично?
Про це в статті для Atlantic Council пише професор Університету Джорджтауна Бен Коннабл, який спеціалізується на дослідженні питань безпеки. Він зауважує, що російський автократ добре знає, що хімічна і біологічна зброя викликає особливий жах. Але застосовувати такі боєприпаси складно і небезпечно навіть для добре підготовлених професійних солдатів. І підстав вважати, що російські військові зможуть успішно це зробити, майже немає.
Хімічні види зброї, які викликають нервово-паралітичну реакцію, опіки й задуху, розроблені для вбивства чи скалічення жертв. Наприклад, Росія використала отруту «Новачок», намагаючись вбити політичного опонента в Солсбері у 2018 році. Біологічні агенти, такі як рицин і ботулізм, або вбивають, або роблять людей недієздатними. Наприклад, невдовзі після терактів 11 вересня 2001 року невідомі нападники розсилали конверти з сибірською виразкою, намагаючись таким чином вбити членів Конгресу США.
«Я сам пережив страх перед хімічною атакою, коли під час війни в Перській затоці у 1991 році оглядав підозрілий снаряд, який не розірвався, а також під час вторгнення в Ірак у 2003-му. Я не знав напевне, чи мій костюм хімічного захисту добре сидить і чи немає десь щілини, через яку мені могли загрожувати невимовні страждання. На щастя, нічого жахливого не сталося. Це були фальшиві тривоги. Але навіть такі безпідставні страхи дуже витверезували», - пише Коннабл.
Іншим пощастило менше. Диктатор Саддам Хусейн використав отруйних газ, щоб убити тисячі ірансьнських солдатів під час ірано-іракської війни. Також за допомогою хімічної зброї він вбив багато тисяч власних громадян. Нещодавно мирні жителі Сирії зіштовхнулися зі смертельними хімічними атаками з боку сирійського режиму, який підтримує Росія.
Автор визнає, що у РФ є значні запаси хімічної і біологічної зброї. Обіцянки Москви знищити останні залишки радянських арсеналів не заслуговують на довіру більше, ніж пропагандистські історії на російському телебаченні. Однак, володіти такою страшною зброєю - це одне, а використати її - зовсім інше. Автор вважає, що існує щонайменше три причини, чому спроба застосувати хімічну чи біологічну зброю проти України погано закінчиться для самої Росії.
Немає жодних сумнівів, що якщо хімічна чи біологічна атака на українській території відбудеться, всі зрозуміють, хто винен. Експерти вважають, що Москва спробує замаскувати як операцію під «фальшивим прапором», щоб заперечити свою відповідальність. Вона може навіть спробувати створити враження, ніби українські військові самі атакували власне населення, щоб дискредитувати Росію. Або ж російська сторона може навіть спробувати звинуватити у всьому НАТО. На внутрішню публіку це може подіяти, але іноземні лідери й репортери на це більше не купляться. Західна розвідка і експертиза не дозволять армії Росії таємно розгорнути біологічну чи хімічну зброю. Росія не змогла приховати застосування засекреченої отрути при спробі вбивства окремих людей. А масштабні атаки на полі битви вона тим більше не зможе приховати.
Також шанси виникнення смертельних помилок будуть дуже високими. Доставка хімічної чи біологічної зброї - це надзвичайно складне завдання, яке повинні виконувати дуже добре підготовлені й досвідчені професіонали. Малоймовірно, що російські ВПС, сухопутні чи ракетні війська мають навички, необхідні для безпечної й ефективної доставки таких смертельних боєприпасів зі складів до місця застосування.
Перш за все, потрібно транспортувати таку зброю без аварій. Деякі контейнери, бомби і снаряди вже надто старі. І їхні корпуси можуть протікати. Потім потрібно підготувати зброю для застосування з повітря, за допомогою ракети чи артилерійської зброї. Це означає, що солдати в повномих захисних костюмах повинні обережно поводитися з такими боєприпасами. Адже ризик надзвичайно великий навіть за ідеальних умов. Навіть до самої атаки російські солдати будуть у величезній небезпеці через потенційну катастрофічну помилку.
Важливо також зауважити, що сухопутні війська Росії не зможуть отримати жодної вигоди від хімічної чи біологічної атаки. Застосування такої зброї, безперечно, спричинить терор, смерті і каліцтва. Але біологічна чи хімічна зброя - це не магія. Вона не вб’є кожного, кого зачепить. І перетворені в зброю гази не здатні захопити чи утримати території. Обстріли хімічними боєприпасами великих міст вб’є цивільних, але не ослабить рішучість армії України чи Заходу. Якраз навпаки.
Хімічну зброю зазвичай використовували для ослаблення ворога перед сухопутним наступом. Солдати одягали захисні косюми і йшли в наступ у зараженій зоні. При цьому, використовуються захищені транспортери, за якими їдуть додаткові вантажівки з запасним захисним обладнанням. Зважаючи на поточний стан російської армії в Україні, а також на те, що солдати в Росії навряд чи пройшли потрібну підготовку, застосування хімічної і біологічної зброї просто неможливе. Якщо армія Росії спробує зайти в заражене середовище, її чекають ті ж страждання, що і жертв. Автор зауважує, що теоретично російські війська можуть атакувати Україну за допомогою хімічної чи біологічної зброї. Але зробити це ефективно і без великого ризику для власних сил їм не вдасться.