Після початку вторгнення Росії в Україну країни Заходу запровадили не один пакет санкцій, намагаючись позбавити Москву грошей і засобів, щоб продовжувати свою агресію. Однак, минув рік. Санкції досі не змогли задушити російську економіку, а західні компоненти, які Москва використовує у виробництві зброї, все ще потрапляють на російську територію.
Чому це відбувається і як це зупинити? Як пояснив під час дискусії в Atlantic Council експерт Університету Пенсільванії Бенджамін Шмітт, російська економіка не так сильно постраждала від санкцій у 2022 році, як очікувалося, тому, що потік грошей з Заходу не зупинився повністю. Адже Європа впродовж значної частини року продовжувала купувати у Росії енергоносії, зокрема, газ, яким до початку опалювального сезону наповнили європейські сховища.
«Тож ці фінансові потоки все ще текли в Кремль. Я думаю, що наслідки санкцій на макроекономічному рівні стануть більш помітними цього року», - переконаний Шмітт.
У свою чергу, коментуючи, чому західні технології все ще потрапляють в Росію, аналітик Королівського інституту об’єднаних служб Джек Кроуфорд пояснив, що запроваджений контроль експорту зіграли свою роль. Однак, ці заходи, а також санкції не можуть бути єдиним рішенням. І потрібен більш динамічний підхід.
«Саме лише додавання речей до списку, які підпадають під експортний контроль, виявилося не на 100% ефективним. Компанії знаходять обхідні шляхи. І на Заході теж фірми знаходять шляхи, коли йдеться про дотримання вимог, виконання і підтримки цих обмежень», - сказав Кроуфорд, додавши, Росія налагодила цілу мережу, яка дозволяє імпортувати компоненти зі США і Європи легально і не дуже.
Кроуфорд розповів, що компанії і окремі люди в Росії використовують підрядників і треті країни, підробляють торговельні документи, а також декларації про кінцевого користувача. Так виникла дуже динамічна система закупок, яка швидко змінюється.
«На деякі компоненти, які Росія імпортує, насправді не так легко вплинути через контроль імпорту. Вони або не були внесені в списки і куплені законно, або через якісь інші шляхи, які не вимагають відкритого декларування. Можна ввести санкції проти осіб, які обходять запроваджені обмеження. Але це, знову ж таки, виходить за межі експортного контролю і не стосується цих зусиль напряму. Методи, які використовує Росія, не нові. Але урядам все одно потрібно постійно відстежувати ці зусилля. Інакше обмеження не будуть ефективними», - пояснив експерт.
Директор «Незалежної антикорупційної комісії» Олена Тригуб наголосила, що урядам країн Заходу потрібно також знайти спосіб заохотити компанії в приватному секторі підвищити пильність і більш ретельно стежити за тим, куди насправді йде їхня продукція. Вона також перелічила три поради для західних компаній, що їм варто робити, щоб Росія не використовувала їхні технології у війні проти України.
По-перше, виробникам потрібно доручити своїм відділам з оцінки ризиків фактично почати розслідування, куди постачається продукція. І в цьому їм варто виходити з реалій, які виникли 24 лютого 2022 року, коли Росія вторглася в Україну.
«Їм потрібно зрозуміти, що якщо, наприклад, їхній клієнт з’явився після початку широкомасштабного вторгнення або якщо він почав закуповувати більше компонентів, таких як мікрочіпи, після 24 лютого - це вже тривожний сигнал. Тому їм потрібно проводити глибші перевірки», - пояснила Тригуб.
Друга порада - виробникам технологій варто перевірити ланцюги постачання. Тригуб підкреслила, що ні для кого не секрет, як саме Росія обходить санкції.
«Ми виявили, що багато компаній, здебільшого це американські компанії, продають продукцію Росії через офіційних дистриб'юторів в Гонконгу і Туреччині. Це загальнодоступна інформація. І якщо у вас є клієнт в Туреччині, можна поцікавитися, чи ця закупка часом відбувається не для Росії», - сказала директор «Незалежної антикорупційної комісії».
Третя порада - більш тісно співпрацювати з урядами своїх країн і громадянським суспільством, щоб випрацювати певну систему обміну інформацією. Тригуб розповіла, що її громадська організація за допомогою відкритих даних змогла скласти список з більш ніж 30 компаній, у яких Росія купує необхідні їй компоненти. Тож західні виробники могли б скористатися цією інформацією теж.
«Якщо громадянському суспільству так легко знайти все це через інтернет, чому тоді компанії не хочуть працювати з нами і присилають нам відписки, в який стверджують: «Ой, це така складна тема. Ми не могли дослідити, кому ми продаємо нашу продукцію». Це не може бути виправданням», - наголосила вона.
Шмітт погодився з нею і додав, що всі ці заходи значно легше виконати, ніж добитися імплементації макрофінансових чи енергетичних санкцій. Він також наголосив, що зараз урядам потрібні відкалібровані політичні підходи, які б відповідали поставленим цілям в сфері національної безпеки і зовнішній політиці.