Жоден президент США не вдавався до економічних санкцій частіше, ніж колишній американський лідер Дональд Трамп, чия адміністрація за один термін запровадила близько 3 800 нових санкцій. Для цього було багато причин, зокрема схильність Трампа націлюватися на таких супротивників, як Іран, і робити це в односторонньому порядку, а не чекати на співпрацю із союзниками, пише The Washington Post.
Однак насправді Трамп лише прискорював тенденцію, яка почалася ще за його попередників, включаючи президента Барака Обаму, який запровадив близько 2 350 санкцій у свій другий термін.
Станом на 1 жовтня 2021 року, за даними Міністерства фінансів США, наразі діє 9 421 санкція.
Це десятикратне збільшення відтоді, як терористичні атаки 11 вересня 2001 року породили нову еру у застосуванні санкцій, спрямованих на ліквідацію фінансування розгалужених терористичних мереж та інших недержавних мереж, а також проти традиційних американських «ворогів».
Крім боротьби з тероризмом, цілі санкцій включають боротьбу з розповсюдженням ядерної зброї Іраном та Північною Кореєю, покарання за порушення прав людини або корупцію та боротьбу з кіберзлочинністю.
Досить легко зрозуміти, чому Сполучені Штати так часто вдаються до санкцій: вони можуть досягнути цілей зовнішньої політики без застосування військової сили, використовуючи ключову роль США у глобальних фінансах і торгівлі.
Питання, однак, у тому, чи приносять санкції реальну користь.
Колишній міністр фінансів США Джек Лью підняв це питання в одному з останніх офіційних виступів ще п'ять років тому.
У тому ж дусі нинішній міністр фінансів Джанет Єллен пообіцяла Сенату провести перегляд усіх наявних санкцій.
Основні ризики — те, що санкції просто не досягнуть своїх цілей або створять несправедливі труднощі для американського бізнесу та організацій гуманітарної допомоги.
Адміністрація США, для прикладу, вже вжила заходів, щоб пом’якшити це, видавши ліцензії на надання гуманітарної допомоги Сирії, Венесуелі та Ірану для боротьби з коронавірусом.
Ще одним занепокоєнням є те, що інтенсивне використання США так званих вторинних санкцій, які не лише забороняють Америці співпрацю з певними особами, компаніями чи урядами, але й перешкоджають третім сторонам мати справу з ними. Це може відштовхнути навіть союзників США.
У найгіршому випадку, деякі санкції США ризикують змусити країни знаходити альтернативи системам фінансових транзакцій у доларах.
Огляд Єллен завершився 18 жовтня. Його можна назвати «скромною» публікацією короткої статті, в якій департамент по суті повторив усі наявні дилеми, закликав до більш цілеспрямованого та поміркованого використання санкцій і пообіцяв «модернізувати базову оперативну архітектуру, за допомогою якої застосовуються санкції».
Одна рекомендація — забезпечити якомога ширшу міжнародну підтримку будь-яких майбутніх санкцій, була цінною, але в основному це робота Держдепартаменту, а не казначейства.
Інша рекомендація — надати казначейству більше ресурсів і персоналу, щоб не відставати від розширеної роботи правоохоронних органів, буде розглядатися Конгресом.
Сенат міг би допомогти вирішити питання, підтвердивши кандидата президента Джо Байдена на найвищу посаду з питань виконання санкцій у казначействі - Брайана Нельсона, призначення якого блокував сенатор Тед Круз. Але Круз хотів, щоб адміністрація Байдена заблокувала будівництво газопроводу «Північний потік-2» — запровадивши санкції, резюмує видання.
Нагадаємо, раніше Сполучені Штати Америки запровадили проти Росії найпотужніші санкції за сім років за втручання в американські вибори, хакерську атаку SolarWinds і виплату «нагородних» бойовикам в Афганістані за вбивство американських військових. За рішенням Мінфіну США, фінустановам країни з 14 червня заборонено брати участь у первинному ринку рублевих і нерублевих облігацій, випущених Центральним Банком РФ, Фондом національного добробуту або Міністерством фінансів РФ.