Минуло кілька десятиліть з тих пір, як російський президент Володимир Путін та політичні діячі Кремля відточили свої методи досягнення того, щоб вибори в Росії завжди приносили бажаний результат. І знову, незважаючи на падіння рейтингів, очікується, що «пропутінська» партія «Єдина Росія» отримає більшість на виборах. Однак ще ніколи тактика режиму Путіна не була такою жорсткою. «Керована демократія» в Москві, яка колись була відносно «тонкою», зараз стає все більш репресивною, пише Financial Times.
Сигналом про розширення репресій було отруєння відомого критика Путіна Олексія Навального. А після того, як опозиціонеру вдалося вижити і повернутися до Москви, його чекав арешт і ув'язнення.
Організація Навального була оголошена «екстремістською», а всім, хто мав із нею зв’язки, відтепер заборонено брати участь у виборах. Незалежні ЗМІ були названі «іноземними агентами», що ускладнює їх виживання. Брудні хитрощі використовуються проти опозиційних кандидатів.
Наступ проти Навального був частково мотивований його заявами про корупцію на високому рівні. Режим Путіна також намагався придушити ініціативу «розумного голосування», яку організували прихильники Навального, закликаючи виборців підтримати кандидатів не від режиму Кремля.
Проте всі ці репресії йдуть за кількома роками слабкого зростання економіки в Росії та низьким рівнем життя, що різко контрастує з першими роками перебування Путіна при владі. Підтримка «Єдиної Росії» зменшилася.
Рейтинги президента залишаються відносно стабільними. Але опитування показують, що багато молодих росіян виступають проти того, щоб Путін знову став главою держави, коли його термін повноважень закінчиться у 2024 році. Однак конституційні зміни дозволяють Путіну продовжити президентський термін.
Кремль тривожно спостерігав за тим, як тисячі людей вийшли на вулиці в сусідній Білорусі минулого року після того, як диктатор Олександр Лукашенко оголосив свою фіктивну перемогу на виборах.
Наразі немає жодних ознак того, що опозиція досягне таких рівнів у Росії. Багато виборців похилого віку не бачать альтернативи Путіну. Але придушення інакодумства ще більше стискає простір для дискусій, критики та обміну думками, які необхідні розвиненій економіці.
Підприємці та багато іноземних інвесторів ведуть свій бізнес поза межами Росії. Існує велика ймовірність того, що російська економіка завжди буде залежати від викопного палива та страждати від корупції, яка роз’їдає систему зсередини.
Іноді авторитарні системи можуть бути «освіченими» з намірами пройти деякі ліберальні реформи або навіть відкрити шлях до переходу до демократії. Деякі представники оточення Путіна на початку 2000-х вважали, що це і є його план. Натомість суттєва порожнеча режиму стала все більш закостенілою.
Бажання триматися на посаді мотивоване помилковою думкою про те, що «тільки Путін може врятувати Росію від хаосу».
Це також відображає власний страх Путіна через те, що могло б статися з усіма представниками режиму, якби його повалили.
Це проблема для російського народу, перш за все. Але режим у Кремлі несе небезпеку і для глобальної системи. Путін пам’ятає, як його популярність зросла після анексії Криму 2014 року. Москва продовжує підривати український суверенітет і посилює свій вплив на Білорусь в обмін на підтримку для Лукашенка.
Образ Росії як «фортеці», яку Захід захоче підірвати, відображає кремлівську параною і допомагає режиму маніпулювати населенням для згуртування «патріотичної підтримки». Європейські лідери розуміють цю загрозу, однак адміністрації президента США Джо Байдена, яка наразі зосереджена на Китаї, варто приділити більше уваги загрозі з боку Кремля, резюмує видання.
На вересневих виборах, що наближаються, Кремлю потрібна не просто перемога провладних сил, він жадає перемоги оглушливої. Навряд чи це просто примха Володимира Путіна чи його політичних менеджерів, які прагнуть вислужитися або відпрацювати гроші, виділені на вибори. Режим влади в РФ став настільки стабільним, що втратив гнучкість. Поява навіть невеликих зон свободи загрожує бродінням умів, еліт і їхніх потенційних спонсорів. Якими методами Кремль обмежує міжнародне спостереження за виборами і створює фільтри для неугодних, читайте у статті Олексія Їжака «Вибори в Росії: бар'єри для ОБСЄ, «електоральні паровози» й «НАТО біля кордонів».