У Вашингтоні все частіше заведено розглядати різні конфлікти по всьому світу як частину однієї великої історії. Навряд чи це позбавлено підстав. Іран, Росія, Північна Корея і Китай є частиною набагато ширшої групи країн і рухів — до їхнього числа входять такі відносно невеликі, але впливові угруповання, як ХАМАС і хусити — які, схоже, налаштовані проти Заходу. Деякі західні чиновники, зокрема лідер сенатської меншості Мітч Макконнелл, неодноразово висловлювали думку, що ці країни є новою "віссю зла", пише The Washington Post.
"Світ зіткнувся з глобальним об'єднанням диктаторів, головорізів і агресорів, від Тегерана до Москви, від Пекіна до Палм-Біч", — заявив колишній спічрайтер Білого дому Девід Фрум після нападу Ірану на Ізраїль (останній пункт у його цитаті — стосується жителя Флориди й колишнього президента Дональда Трампа).
Однак розглядати цей союз країн як просто "Вісь зла 2.0" не зовсім правильно. Частково це пояснюється тим, що початкова ідея була в кращому разі натяжкою. Дві з трьох країн первісної "осі", Іран та Ірак, на той момент керувалися діаметрально протилежними ідеологіями, перша — шиїтською теократією, друга — панарабським націоналізмом на чолі з сунітами, і незадовго до цього вели криваву, жорстоку війну.
Російське державно-капіталістичне суспільство може об'єднуватися з внутрішніми релігійними силами, такими як Російська православна церква, але воно має мало спільного з ісламською доктриною, яку сповідує аятола Алі Хаменеї або його сектантські шиїтські союзники. Хоча Китай і Північна Корея обидві підтримують соціалістичні форми правління, офіційна риторика і практична реалізація цих ідеологій у двох країнах значно відрізняються.
Це означає, що на відміну від холодної війни, де ідеологія принаймні номінально пов'язувала комуністичний блок із Заходом, те, що ми маємо зараз, краще розуміти як "шлюб за розрахунком" між декількома розрізненими націями. Однак це не означає, що все закінчиться "розлученням". Рушійною силою угод між чотирма країнами є не лише зручність, але й відчай. Санкції та експортний контроль підштовхнули Росію, яка колись мала бурхливу торгівлю з Європою та Сполученими Штатами, попри напруженість, звернутися до Китаю, навіть якщо торговельні відносини є вочевидь несприятливими.
"Хоча жодна з цих країн не може протистояти військовій могутності Америки, кожна з них має свої сильні сторони, які решта сподівається використати", — пише The Washington Post.
Інакше кажучи, якщо Путін хоче продовжувати війну в Україні й вижити в умовах економічної ізоляції, у нього немає іншого виходу, окрім як звернутися на схід, до Китаю. Якщо Пекін розглядає майбутнє світового порядку як боротьбу великих держав між собою і США, йому потрібні будь-які ресурси, які він може зібрати, а природні багатства Росії й деякі її військові технології нададуть йому велику допомогу.
Дві з чотирьох країн у цьому союзі — безперечно могутні держави, а дві менших — Іран і Північна Корея володіють значним потенціалом, насамперед завдяки мережі пов'язаних із Тегераном рухів на Близькому Сході. Три з чотирьох країн володіють ядерною зброєю, а в Ірану ядерна програма вже сформована.
Водночас Захід стикається з власним розколом. Сполучені Штати болісно розділені щодо Росії з внутрішньополітичних причин, а Трамп, який прагне повернутися на посаду президента наступного року, неодноразово заявляв, що хоче вийти з військового альянсу НАТО. Союзники США в Європі, з очевидних історичних причин, вже давно серйозно сприймають загрозу з боку Росії, але лише нещодавно почали приєднуватися до "китайських яструбів" у Вашингтоні. Але навіть ці яструби розділилися в думках щодо того, наскільки важко боротися із загрозою Китаю, що зростає.
Нагадаємо що журнал The Economist розповів про те, як Росія, Китай та Іран налагоджують тісніші зв'язки. Три країни об'єднані єдиним ворогом і просувають спільну зовнішню політику — підтримку багатополярного світу, в якому більше не домінуватиме Америка.