Конфлікт на Близькому Сході може поглинути передвиборчу кампанію президента США Джо Байдена. Як показали праймеріз, що відбулися на цьому тижні в штаті Мічиган, виборці, які потрібні Байдену для перемоги в листопаді, все частіше звинувачують його в ізраїльських бомбардуваннях Гази.
Серед цих виборців є арабо-американці, афро-американці, а також ліві та молоді люди загалом й вони вимагають від Байдена змусити Ізраїль припинити вогонь. Ризик для Байдена полягає в тому, що ці американці залишаться вдома в день виборів, а не перейдуть на бік його ймовірного опонента Дональда Трампа, пише Bloomberg.
Тим часом, гасло Трампа "Зробімо Америку великою знову" атакує Байдена з іншого боку, оскільки він недостатньо рішуче підтримує Ізраїль і його прем'єр-міністра Беньяміна Нетаньягу. На їхню думку, причиною всіх проблем на Близькому Сході, та й у всьому світі, є нібито "слабкість" Байдена.
Обидві сторони поводяться несправедливо. Якщо поглянути неупереджено, зовнішня політика Байдена на Близькому Сході після теракту ХАМАС 7 жовтня і навіть до нього була далекою від ідеалу, але й не слабкою. В цілому, він діяв мудро, повідомляє видання.
Байден не створив конфліктів у регіоні. Ворожнеча між США та Іраном налічує 45 років, між ізраїльтянами та палестинцями — 75 років, а то й більше, а інші (наприклад, між сунітами та шиїтами) — століття.
До 7 жовтня Байден намагався домовитися про угоду між Ізраїлем і Саудівською Аравією, яка мала б поступово умиротворити регіон і стримати Іран. Це мало б дозволити США зменшити свою присутність на Близькому Сході й перерозподілити свою міць в Азійсько-Тихоокеанському регіоні, де геополітичні інтереси Америки є більш зрозумілими.
Однак, починаючи з 7 жовтня, головною метою Байдена стало запобігання поширенню ізраїльсько-палестинського конфлікту на регіон і, можливо, навіть на весь світ. Цей ризик є реальним, оскільки багато ворогів Ізраїлю (в тому числі ХАМАС) підтримуються Іраном, який, своєю чергою, все більше зближується з Росією і Китаєм.
Інша стратегічна мета полягає в тому, щоб відповідь Ізраїлю не зруйнувала всі майбутні перспективи примирення — тобто бачення суверенної Палестини, яка одного дня співіснуватиме з Ізраїлем у мирі та злагоді. Ще більш нагальними цілями є обмеження страждань цивільного населення в Газі (і на Західному березі річки Йордан) і звільнення заручників з тунелів ХАМАСу.
Що стосується найголовнішої з цих цілей, то Байден поки що добре справляється з цим завданням. Протягом кількох місяців іранські маріонетки від Іраку і Сирії до Ємену переслідували американські об'єкти в регіоні, здійснивши близько 170 атак низької інтенсивності. Байден завдав удару у відповідь, але стримано. Однак, коли в результаті удару ворожого безпілотника в Йорданії загинули троє американських військовослужбовців, він відповів рішуче, але все ж таки пропорційно.
Іран, очевидно, вирішив, що йому краще уникнути повномасштабної війни зі США, і наказав своїм маріонеткам у регіоні поки що відступити. Ополченці в Іраку і Сирії не нападали на американські війська після ударів Байдена у відповідь 2 лютого. Хусити в Ємені все ще обстрілюють кораблі в Червоному морі, але ці напади залишаються керованими — в будь-якому випадку, ступінь впливу Тегерана на хуситів залишається незрозумілим.
Щодо наступної стратегічної мети — стримування Нетаньягу та його ультраправих партнерів у владі — Байден був менш переконливим. Він і держсекретар Ентоні Блінкен закликали ізраїльтян обмежити шкоду, завдану цивільному населенню Гази, і підтвердити прихильність до рішення про дві держави в довгостроковій перспективі. Але Нетаньягу зухвало проігнорував американські заклики.
Проте Байден, схоже, змінює курс. Він запровадив санкції проти кількох ізраїльських поселенців-колонізаторів на палестинському Західному березі. Блінкен скасував політику епохи Трампа і повернувся до давньої американської позиції, що ізраїльські поселення порушують міжнародне право і знищують будь-які шанси на тривалий мир. Білий дім також прагне (разом з Єгиптом і Катаром як посередниками ХАМАС) домовитися про припинення вогню та обмін заручниками й полоненими.
"Байден повинен бути ще жорсткішим з Нетаньягу (сподіваючись, що ізраїльтяни з часом оберуть більш далекоглядного лідера)", — пише Bloomberg.
Чи можлива війна між Америкою та Іраном — читайте у статті Олексія Іжака.