Однією із причин учинення домашнього насильства є високий рівень перманентного стресу та соціальної напруги. Цей чинник негативно позначається на психоемоційному стані людини та призводить до виникнення підвищеної агресії й дратівливості. У медицині та психології це називають [blink title="ПТСР." headinfo="ПТСР"]Посттравматичний стресовий розлад, спричинений війною.[/blink]. Чіткого доктринального взаємозв’язку між динамікою домашнього насильства та ПТСР не встановлено, однак упродовж двох останніх років у електронній системі охорони здоров’я зафіксовано значне збільшення кількості пацієнтів із цим діагнозом, зазначає заступник міністра внутрішніх справ України Богдан Драп’ятий в статті "Домашнє насильство під час війни. Що з ним робитиме МВС?".
Він наводить дані, що за минулий рік кількість пацієнтів із ПТСР зросла майже в чотири рази порівняно з 2021 роком, а за перші два місяці поточного року такий діагноз лікарі встановили аналогічній кількості пацієнтів, як за весь 2021 рік.
За його словами, оскільки домашнє насильство пов’язане з розладами ментального здоров’я людини, то потрібно впроваджувати й превентивні заходи, передбачені Всеукраїнською програмою ментального здоров’я "Ти як?".
Драп’ятий назвав питання домашнього насильства складним і чутливим.
"Якщо в громадських місцях виникає небезпека, жертва може покликати когось на допомогу до приїзду поліції. Коли це трапляється в найбезпечнішому для кожної людини місці – власній оселі, чекати на оперативну допомогу немає звідки. Кривда з боку члена сім’ї – завжди підвищений ризик. Попередити такі правопорушення законодавчо врегульованими інструментами, які нині є в органів системи МВС, надзвичайно складно", – наголошує заступник міністра.
Водночас він зазначає, що випадки домашнього насильства можуть попереджати друзі, родичі, психологи чи лікарі.
Драп’ятий розповідає, що для вирішення цієї проблеми необхідний системний та комплексний підхід: вдосконалити законодавче забезпечення, скоординувати міжвідомчу взаємодію та залучити експертів з неурядових і міжнародних організацій, посилити спроможності практичних підрозділів поліції, проводити просвітницькі заходи.
Заступник глави МВС називає п'ять проблемних аспектів домашнього насильства:
- недостатня кількість належно підготовлених мобільних груп із реагування на випадки домашнього насильства;
- прогнозоване зростання випадків домашнього насильства, особливо в умовах триваючої повномасштабної війни РФ проти України;
- складність ідентифікації дітей, які стали свідками домашнього насильства;
- висока латентність цього виду правопорушення (жертва з різних причин часто не бажає видавати кривдника);
- недосконале законодавче регулювання, що негативно позначається на практиці правозастосування.
Драп’ятий також зазначає, що регулярні російські удари по мирних містах і селах, втрата житла та іншого майна, загибель чи травмування рідних, економічні труднощі неминуче призводять до зростання рівня домашнього насильства.