Щорічно жертвами злочинів стають понад п'ять тисяч дітей, і кількість правопорушень щодо неповнолітніх - зростає, зазначає в розмові з «Цензор.Нет» заступник генерального прокурора Гюндуз Мамедов. У I кварталі цього року їх побільшало 14%, тяжких і особливо тяжких (зґвалтування, сексуальне насильство, вбивства) - на 32%.
В Україні складна економічна ситуація й епідемія коронавірусу призвели до зростання випадків домашнього насильства в українських сім'ях. У 2019 було зареєстровано 2 554 випадків, в 2020 - вже 3 972 (+ 56%) і за 1 квартал цього року - 1 268 - третина від торішнього показника.
Водночас, за словами Мамедова, філософія суспільства поступово змінюється, дедалі більше українців усвідомлюють, що домашнє насильство є незаконним і аморальним, і звертаються по захист.
«Домашнє насильство - це не проблема сім'ї, це проблема суспільства і байдужість. Якщо суспільство вважає, що насильство в сім'ї було, є і буде і це банальне з'ясовування стосунків, то проблема нікуди не дінеться. Той, хто один раз підняв руку, частіше це робитиме, тому що покарання не буде, і він це знає», - пояснює прокурор.
Серед постраждалих - 89 дітей, за попередні два роки ідеться про майже 390 жертв домашнього насильства. За даними Мінсоцполітики, за останні кілька років зафіксовано понад дві тисячі випадків домашнього насильства над дітьми - тілесні ушкодження, побитття, катування.
«Ці злочини, як і будь-які інші, де діти-жертви, латентні, тобто приховані. Постраждалі діти не здатні себе захистити і самостійно не звертаються по допомогу, наприклад, через страх помсти», - додає він.
За словами заступника генпрокурора, у 70% випадків служби у справах сім'ї та молоді, які мають реагувати на сигнали насильства, моніторити сім'ї у складних життєвих обставинах, не роблять цього.
В Офісі генпрокурора планують дослідити розслідування справ про домашнє насильство, що здійснювалося протягом останніх двох років, і вжити координаційних заходів. Крім того, прокурори хотіли б отримати доступ до Реєстру випадків домашнього насильства, де повинні фіксуватися правопорушники - він ведеться в Мінсоцполітики вже третій рік.
«Реєстр став би нам у нагоді і для дослідження системності вчинення злочину, і аналізу ситуації. Адже одне з проблемних питань, що виникають під час досудового розслідування цієї категорії справ, є встановлення і доведення системності. Часто батьки або співмешканці миряться, заяву відкликають, змінюють свідчення і по суті кривдник дитини залишається безкарним», - пояснює співрозмовник журналістів.
За словами Мамедова, зараз, вперше за роки незалежності, попри ратифікацію Конвенції ООН з прав дитини та зобов'язання щодо імплементації міжнародних стандартів, Офіс генпрокурора приділяє таку увагу дітям-жертвам і актуалізував цю тему в суспільстві.
Зараз прокурори працюють над імплементацією системи ювенальної юстиції на всі державні органи і запуском дружнього дитині правосуддя. Її міні-модель вже створена і тестується.
Система має повністю закрити весь спектр питань, пов'язаних з охороною дитинства і дотриманням прав дитини, а також займатися іншими правопорушеннями у сфері: незаконним продажем або здаванням в оренду землі навчальних закладів, махінаціями з бюджетними коштами на купівлю житла для дітей-сиріт тощо.
На думку прокурора, з дітьми повинні працювати тільки ювенальні прокурори, слідчі, судді, адвокати, психологи, педіатри. У центрах для дітей-жертв насильства діятиме модель, коли дитині спочатку надається медична та психологічна допомога, а потім вже підключається слідство.
Говорячи про насильство над дітьми в будинках сімейного типу, інтернатах, заступник генпрокурора зазначив, що найбільш поширеними з них є заподіяння тілесних ушкоджень, побиття, катування, зґвалтування, сексуальне насильство тощо.
«Всі ці злочини скоюються через відсутність належного контролю за дотриманням прав та інтересів дітей в таких спецустановах з боку служб у справах дітей на місцях. Безконтрольні умови утримання і виховання неповнолітніх, переданих до родинопікунів, не приділяється належної уваги і процедурі вибору піклувальників та вихователів», - перераховує прокурор.
Все це призводить до появи таких сумних історій, як в одеському «Світанку», до того, що прийомні батьки гвалтують своїх неповнолітніх дітей, а діти, які перебувають під опікою, здійснюють суїциди.
Протягом двох останніх правоохоронці відкрили понад 100 кримінальних проваджень. Але було б добре, якби велася системна і аналітична робота і на цьому напряму, вважає заступник генпрокурора.
Упродовж останніх кількох років в Україні відбулися великі позитивні зрушення у протидії домашньому насильству. Це не лише закон «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 2017 року і низка підзаконних актів для його імплементації. Що ще потрібно зробити на цьому шляху, читайте в статті Галини Скіпальський «Домашнє насильство» у ZN.UA.