За місяць від початку війни переміщено майже чверть населення України 

Від початку війни впродовж місяця майже чверть населення перемістилось з місця постійного проживання. Про це заявила представниця УВКБ ООН в Україні Кароліна Ліндхольм Біллінг, виступаючи зі Львова на пресбрифінгу в Палаці Націй у Женеві 25 березня 2022 року. ZN.UA публікує повний текст її промови.

“За останній місяць в Україні все змінилося. Всього за два тижні до війни я провела тиждень на сході України разом із директором Програми розвитку ООН (ПРООН) в Україні. Ми відкривали та відвідували громадські центри в Авдіївці та Попасній для дітей з інвалідністю та людей похилого віку. Ці центри зараз, ймовірно, в руїнах, як і багато інших приватних будинків і соціальних установ, які партнери з гуманітарного сектору й партнери з розвитку допомогли створити та відремонтувати протягом останніх восьми років, співпрацюючи з місцевою владою та громадами на сході України.

Минулий місяць змінив ці події та відкинув нас далі, ніж ми були вісім років тому. Сьогодні ми стикаємося з реаліями масштабної гуманітарної кризи, яка наростає з кожною секундою.

Серйозність ситуації неможливо переоцінити.

За одну ніч життя було зруйновано, а сім’ї розірвано. За один місяць понад 10 мільйонів людей були змушені тікати, рятуючи своє життя, залишивши свої домівки та речі. Понад 6,5 млн осіб переміщено всередині України, а ще 3,7 млн людей були змушені покинути країну. Ці цифри зростають щодня. Близько 13 мільйонів людей застрягли в постраждалих районах або не можуть виїхати через підвищені ризики безпеки, руйнування мостів і доріг, а також через брак ресурсів або інформації про те, де знайти безпеку та житло.

Сьогодні мільйони в Україні живуть у постійному страху. Невибіркові обстріли та потужні бомбардування змушують людей годинами вдень і вночі ховатися у бомбосховищах та укриттях.

Те саме стосується й колег з УВКБ ООН в Україні, які зараз працюють у новостворених офісах у Дніпрі та Вінниці, Ужгороді, Чернівцях та Львові, а також на тимчасово непідконтрольних уряду територіях Донецької та Луганської областей. Багато місцевих працівників самі стали внутрішньо переміщеними особами; для кількох це другий чи третій раз із 2014 року. Попри це вони не припиняли працювати. Те, з якою відданністю вони допомагають іншим переміщеним особам, надихає.

Зараз в Україні є 154 колеги, дехто приїхав підсилити нас в умовах надзвичайної ситуації, і люди продовжують прибувати, щоб посилити наші можливості для виконання програм допомоги на місці. Всі працюють цілодобово. 

Місцеві громади, волонтери, муніципалітети та влада реагують на гуманітарні потреби. З першої хвилини цієї війни місцеві зусілля, які ми бачили, справді були чудовими, і наша мета – зміцнити та доповнити національний та місцевий потенціал. Це стає все більш необхідним по мірі зростання гуманітарної кризи.

В Україні Агентство ООН у справах біженців діє в рамках міжвідомчої гуманітарної допомоги під керівництвом Кризового координатора ООН. Ми зосереджуємо свої зусилля на сферах захисту, притулку та допомоги грошової й непродовольчими товарами, щоб негайно підтримати тих, хто тікає від війни. Ми допомагаємо переміщеним людям знайти стабільність і влаштуватися в безпечнішому місці, поки ситуація залишається мінливою, а майбутнє непередбачуваним.

Команди УВКБ ООН та наші місцеві партнери з неурядових організацій були розгорнуті на прикордонних пунктах перетину, у транзитних та приймальних центрах. Ми також звернулися до районів, які безпосередньо постраждали від бомбардування, щоб надати негайні поради щодо захисту та предмети першої необхідності.

Понад 1000 домогосподарств у місцях, постраждалих від бойових дій, отримали набори для аварійного ремонту, щоб вони могли виконувати поточний ремонт пошкоджених будинків та захистити себе від уламків. Приймальні центри в центральній та західній Україні отримали матраци, ковдри та кухонні набори, що дозволило їм розширити свої можливості для розміщення ВПО. Завдяки цій підтримці щонайменше 85 тисяч людей зможуть знайти тимчасовий прихисток. Тільки цього тижня УВКБ ООН доставило 20 000 упаковок непродовольчих товарів постраждалим особам і центрам прийому. Цього, звичайно, недостатньо, щоб задовольнити всі потреби, але ми шукаємо всі можливості, щоб охопити нашою допомогою людей, які дійсно її потребують. 

Разом із місцевою владою у місцях, де перебувають ВПО, ми визначаємо будівлі для реконструкції та перепрофілювання у приймальні центри та місця компактного проживання, оскільки потреби в прихистку величезні. Мова йде не тільки про негайний притулок; очевидно, що сотні тисяч, якщо не мільйони ВПО потребуватимуть житлової підтримки в середньостроковій та довгостроковій перспективі.

Минулого тижня у Вінниці я зустріла маму з 20-річною донькою з інвалідністю, що перебуває в одному з приймальних центрів, які підтримує УВКБ ООН. Постраждала їхня квартира на околиці Києва. Мені було зрозуміло, що найближчим часом вони не зможуть виїхати з цього центру. Їм, як і іншим вразливим сім’ям, з якими я спілкувалася в тому самому центрі прийому ВПО, потрібне буде  житло в місці компактного проживання чи соціальному житлі на місяці чи роки.

Наші команди працюють над виконанням наших програм з питань захисту, житла та допомоги не лише на заході країни, а й – наскільки це можливо – у центральній та східній Україні, щоб забезпечити доступ до житла та життєво важливих послуг. Ми почали запроваджувати нашу багатоцільову програму грошової допомоги у Львівській та Закарпатській областях, і на сьогодні ми зареєстрували тисячі людей. Подальший набір у шести додаткових областях Центральної та Східної України відбудеться за кілька днів. Загалом ми прагнемо охопити щонайменше 360 000 переміщених осіб, щоб допомогти їм забезпечити свої основні потреби.

У той же час ми продовжуємо намагатися дістатися до районів, що надзвичайно важко постраждали від обстрілів, таких як Маріуполь та Харків, із життєво необхідною допомогою в рамках міжвідомчих гуманітарних конвоїв. УВКБ ООН приєдналося до колони, яка зайшла до Сум минулого тижня.

Проте зрозуміло, що окремі особи, сім’ї та громади потребуватимуть захисту, житла, допомоги та доступу до основних послуг, таких як охорона здоров’я, освіта та соціальний захист, роками, якщо не десятиліттями. Наслідки цієї війни руйнівні та далекосяжні.

Найефективнішою формою гуманітарної допомоги було б припинення цієї війни. Тим часом ми повинні продовжувати робити все можливе, щоб підтримати всіх, хто постраждав”.