З початку повномасштабної російсько-української війни в Україні повністю чи частково евакуювали із небезпечних зон 264 заклади різного підпорядкування, де цілодобово перебували діти. Але це навіть не половина закладів, дітей із яких потрібно вивезти у безпечне місце. Про проблеми, з якими стикалися евакуйовані сім’ї, що відбувалося з інтернатними закладами, та чому не вийшло евакуювати всіх дітей, в інтерв’ю ZN.UA розповіла радниця-уповноважена президента з прав дитини та дитячої реабілітації Дар’я Герасимчук. З нею поспілкувалася Алла Котляр.
«Ми проаналізували дані щодо 702 закладів різного підпорядкування (МОЗ, МОН, Мінсоцполітики, недержавної форми власності), в яких цілодобово перебували діти. Згідно з останньою інформацією, представленою тиждень тому на засіданні Координаційного штабу, 264 з цих закладів здійснили часткову або повну евакуацію. В межах України було евакуйовано 83 заклади: 42 – МОН, 13 – МОЗ, 26 – Мінсоцполітики і 2 – недержавної форми власності. За кордон – 181 заклад: 97 – МОН, 8 – МОЗ, 63 – Мінсоцполітики і 13 – недержавної форми власності. Усього із закладів цілодобового перебування було евакуйовано понад 6 тисяч дітей. Трохи більше двох тисяч із них — по Україні. Ці цифри щодня збільшуються. Тобто велика кількість закладів евакуювались», – зазначила Герасимчук.
За її словами, моніторинг закладів, що були переміщені в інші регіони України, здійснюють міністерства, в підпорядкуванні яких вони перебувають. За останніми даними, потреби всіх закладів практично забезпечені. Інколи з’являється потреба в якомусь сезонному одязі. Але практично миттєво вона закривається благодійним сектором.
«Є певні проблеми в забезпеченні дітей гаджетами. Міносвіти моніторить всі заклади по Україні щодо можливості підключення дітей до дистанційної освіти. Всі діти, переміщені по Україні, знаходяться в безпеці, наскільки це можливо», – додала уповноважена.
Однак, вона зазначила, що на жаль, є певний перелік закладів, з міркувань безпеки які не можна називати, для яких уряд України намагається зараз організувати гуманітарні коридори, і вивезти дітей, серед яких є такі, що мають складні, комплексні захворювання.
«Це заклади, які перебувають на тимчасово окупованих територіях. Є зв’язок з керівництвом закладів. Є розуміння, що гуманітарної катастрофи поки що немає, але діти однозначно перебувають у великій небезпеці, і їх потрібно вивезти. На жаль, погодження щодо гуманітарних коридорів поки що немає», – зазначила уповноважена.
При цьому за даними омбудсмена Людмили Денісової, за понад два місяці повномасштабної війни понад 2 тисячі українських дітей-сиріт та позбавлених батьківського піклування окупанти вивезли до Росії.
Водночас на питання, чому так трапилося, що вказані заклади опинилися у такій ситуація, Герасимчук зазначила, що «не можна сказати, що є якась одна проблема».
Вона пояснила, що частково причиною є небажання виїжджати деяких батьків-вихователів прийомних родин та ДБСТ. Хтось боявся залишити будинок, у когось родичі потребували спеціального догляду. Хтось не поспішав, сподіваючись, що біда омине, бо було тихо. Але інколи, як ваказала уповноважена, ситуація змінюється миттєво.
«Десь, можливо, ми не допрацювали. Десь військово-цивільні адміністрації, які відповідають за евакуацію і приймають рішення про переміщення закладу, були впевнені, що все добре, і заклад у безпеці. Десь працівники цих закладів не готові були супроводжувати дітей. Випадки всюди різні, і є абсолютно індивідуальними», – заявила Герасимчук.
Вона додала, що служби у справах дітей з працювали з такими вихователями. І подібні випадки, за словами уповноваженої не є масовими. І це не той випадок, коли вихователі спеціально саботували евакуацію.
«Але, наприклад, вважається, що сімейна форма виховання -- це все-таки родина. Були поодинокі випадки, коли батьки-вихователі через якісь причини не могли поїхати, і дітей евакуювали разом з якимись закладами чи організованими групами. Між тим, вже саме по собі переміщення (чи то по Україні, чи то за кордон) є великою психологічною травмою для дитини. Це не поїздка на відпочинок, і триває достатньо довго», – зазначила Герасимчук і додала, що випадки, коли діти залишаються в небезпечних місцях, часто бувають приводом для маніпуляцій з боку ворога, залишаються.
Зазначимо, що на початку війни інтернатні заклади Міносвіти знову відправили дітей по домівках. Так, як це вже було на початку карантину два роки тому. Герасимчук пояснила це тим, що, коли у дітей є батьки, не позбавлені батьківських прав, то це — батьківські діти.
«Наприклад, дитина вчилася в спеціальній школі. Під час воєнного стану вона має знаходитись з родиною. Інша справа, що є випадки, коли дитина перебувала в процесі позбавлення батьків батьківських прав. Наприклад, з приводу неповноцінної участі батьків у вихованні дитини. Є діти які перебували в закладах інституційного догляду, бо родина мала складні життєві обставини. Дітей, які могли повернутися до родин, повернули», – пояснила Герасимчук.
Однак, існує група в МОН, яка моніторить стан цих дітей. Уповноважена зазначила, що уряд навчений карантином, коли всіх дітей відправили до батьків, і були певні проблеми. На Координаційному штабі це питання також тримається на контролі — де перебувають діти, в якому стані. Якщо є якісь проблемні моменти, вони вирішуються. За час війни це питання піднімалось неодноразово.
Повідомлялося, що понад 650 дітей постраждали в Україні внаслідок повномасштабної збройної агресії РФ. За офіційними даними ювенальних прокурорів 229 дітей загинуло та понад 421 поранено.