Російська війна проти України зникла з перших шпальт газет. Але вона повинна залишитися в авангарді мислення Заходу. Жорстокий і неспровокований напад Владіміра Путіна може призвести до знищення суверенної, незалежної і демократичної країни, яка не становила жодної військової загрози для Росії. І це може підірвати мир, яким Європа насолоджувалася після Другої світової війни.
Про це на сторінках Wall Street Journal пише старший науковий співробітник Інституту Брукінгса Вільям Галстон. Він переконаний, що битва за Україну - це чергова віха історії. Якщо США і союзники зможуть успішно допомогти Києву відбити агресію Росії, глобальні сили, які підтримують демократію і верховенство закону, будуть зміцнені. І, цілком можливо, це компенсує занепад демократичного правління в світі впродовж останнього десятиліття. Якщо ж Америка зазнає невдачі, автократи вирішать, що демократи не хочуть захищати самих себе. Влада в Китаї, яка будує плани щодо Тайваню, також пильно стежить за Донбасом.
Повторюючи настрої на всьому Заході, президент Джо Байден вирішив, що США повинні протистояти Росії без прямого втручання у війну на боці України.
«Ми не знаємо, чи це накладене на себе ж обмеження завадить Києву добитися успіху. Але одне відомо точно: ми повинні дати українцям всі можливості це зробити. Для цього Америці і Європі доведеться піти на розумні ризики», - йдеться в статті.
Наприклад, повідомлення з передової свідчать, що далекобійні системи HIMARS, які США почали відправляти Україні, можуть потенційно повністю змінити ситуацію. Українці використовують цю зброю для знищення російських складів зброї і командних центрів за лінією фронту. У війні, в якій домінує артилерія, ці системи можуть допомогти Україні стримати російський наступ і перейти до контрнаступу. Вплив HIMARS вже на стільки помітний, що російський міністр оборони назвав їх пріоритетною ціллю.
«Відправка набагато більшої кількості такої зброї може тимчасово виснажити наші запаси і скоротити боєготовність деяких активних підрозлілів, поки виробництво не заповнить нестачу. Попри те, що несміливість адміністрації Байдена можна зрозуміти, все одно варто ризикнути. Тому що в Україні ставки надто високі», - пише автор.
Інший приклад: попри те, що Іран готується передати Росії сотні передових безпілотників на заміну тим, які вже були втрачені у війні, адміністрація Байдена вагаються з поставками аналогічних систем Україні, боячись, що Путін розцінить це як ескалацію. Але докази на полі битви свідчать, що без безпілотників, здатних виявляти позиції ворожої артилерії, ефективність HIMARS з часом скоротиться. Поповнення українських запасів безпілотників у відповідь на дії Росії - це необхідний контрзахід, який можна вважати ще одним прикладом розумного ризику.
Вашингтоні і його союзники зробили помилку, коли зайняли аж надто обережну позицію. За словами німецького зовнішньополітичного аналітика Ульріха Шпека, Захід забезпечує Україну «достатньою» кількістю зброї, щоб вона «могла вижити», але не відвоювати окуповані території.
«Суть ідеї полягає в тому, щоб Росія не перемогла, але й не програла», - сказав Шпек.
Не відомо, наскільки ця ідея здається переконливою адміністрації Байдена. Але вона досить популярна серед урядів у Західній Європі. Президент Франції Еммануель Макрон наполягав неодноразово, що Росію не можна «принижувати».
«Але чому забезпечувати Україну зброєю для оборони від Росії - це раптом називається приниженням? Версальська угода, наприклад, нав’язала Німеччині принизливий мир, що заклало основу для наступної світової війни. Але дії, націлені змусити російську армію відступити з української території, на яку Москва не має легітимного права, не підпадає під цю категорію», - пише Галстон.
На його думку, час не обов’язково на боці України чи Заходу загалом. Війна пришвидшила інфляцію, яка росла і до того. Вона придушує економічне зростання і підвищує ризик рецесії. Досі зусилля Європи, націлені скоротити її залежність від російських енергоносіїв, дорого коштували. Європейці відчули більший біль, ніж росіяни. Багато країн на континенті можуть не зробити адекватні запаси, щоб пережити зиму. В такому разі невдоволення суспільства буде зростати.
Підтримка України має політичну ціну в Європі. Суперечки щодо неї призвели до розпаду правлячої коаліції Маріо Драгі в Італії. Уряд німецького канцлера Олафа Шольца дуже повільно передає зброю Україні. І частково причина в неоднозначному ставлені до цього різних таборів у його власній партії. Тим часом прем’єр-міністр Великої Британії Борис Джонсон був рішучим другом України. Але він пішов у відставку. І ніхто не може гарантувати, що його наступник буде таким же рішучим в підтримці Києва.
Українські успіхи на полі битви до кінця року точно визначать долю країни. Тому саме зараз той час, коли Захід повинен надати уряду Зеленського всю допомогу, яку тільки можна: зброю, підготовку військових, гроші і непохитну моральну підтримку. Можна захоплюватися невтомною і сміливою обороною українців, але цього недостатньо. Потрібно допомогти їм змінити хід війни і вигнати загарбників. Зараз не час для напівзаходів чи для розмов про переговори.