Чи боїться адміністрація Джо Байдена перемоги України у війні, яку розв’язала Росія? Такі звинувачення звучали. Хоча більш правдивим твердженням було б, що США бояться, що їх втягнуть в конфлікт, якщо вони зроблять ставку на Україна, а вона почне програвати або перемагати.
Насправді майже будь-який сценарій перемоги вимагає втручання НАТО, щоб закріпити ситуацію і провести червону лінію, щоб Владімір Путін не розіграв свій відчайдушний сценарій. Про це в статті для Wall Street Journal пише журналіст Голман Дженкінс.
Він вважає, що багато потенційних результатів у спекті між перемогою і поразкою теж зроблять американську інтервенцію неминучою, якщо Вашингтон зробить велику ставку на перемогу чи навіть навпаки.
«Зважаючи на те, на скільки обидві сторони проникли в розвідувальний істеблішмент і еліти одна одної, гадаєте російські військові не мали змоги вбити президента Володимира Зеленського? Але Зелений - герой для західної публіки. І Путін не знає, які наслідки його чекали б після такого вчинку. Кожного разу, коли його ВПС скидають бомбу, Путіну доводиться думати про те, чи не впала вона на сиротинець чи іноземну знаменитість. Йому також доводиться хвилюватися кожного разу, коли західний прем’єр-міністр чи парламентська делегація прямує в Україну», - пише автор.
На думку Дженкінса, Путін боїться речей, які Україна може зробити і на які йому доведеться реагувати. США розділяють цей страх, саме тому вони не хочуть, щоб українські сили завдавали удари на російській території. Кремль погрожував розмитими наслідками, якщо Україна знищить важливий міст, який веде в окупований Крим. Удар по авіабазі на півострові може теж належати до цієї категорії. Все залежить від того, як Путін відреагує.
«Пам’ятаєте Матіаса Раста, німецького пілота, який приземлив свій літак Cessna на Червоній площі на піку Холодної війни? Ані Кремль, ані США не можуть бути впевнені в тому, що російська ППО зупинить українській МіГ-29, який прилетить бомбардувати московські куполи чи навіть приватний офіс Путіна», - вважає автор.
Але все це не означає, що Захід не повинен посилювати свою підтримку України, якраз навпаки. Однак, варто готуватися до потенційних наслідків. Проблема деяких закликів йти до перемоги - це їхній «магічний елемент», тобто негласна віра в те, що Україна здатна забезпечити цю перемогу так, щоб НАТО «не забруднив руки».
«НАТО доведеться забруднити руки, якщо він хоче щось інше крім замороженого конфлікту без чіткого рішення (на жаль, багато хто на Заході саме цього й хоче). Путін не може програти Україні, йому потрібно програти НАТО. У своїх окремих нещодавніх оцінках Atlantic Council і RAND Corp говорили про можливість, що володар Кремля шукає збройної конфронтації з США, щоб врятувати своє становище вдома», - йдеться в статті.
Попри всі твердження про те, що НАТО нібито «спровокував» Росію на розв’язання війни, варто зазначити, що альянс - це не стільки військовий блок, союз демілітаризації. З часів Холодної війни його арсенали дуже сильно скоротилися. Країни, такі як Польща і Чехія, вступили в НАТО, щоб не розвивати власні сили стримування. Західний альянс значною мірою об’єднує країни, які хочуть ховатися за плечами США, а не витрачати гроші на оборону.
Але все ж спільний ВВП союзників у 25 разів більший, ніж російський. І він досі має величезну перевагу над армією Росії в неядерному вимірі. Путін добре про це знає. Завдяки його дорогій і провальній війні він також знає, що у нього все менше і менше засобів, які він міг би протиставити західній інтервенції крім погроз ядерним Армагеддоном. А це не те, на що підписалися мільярдери, які підтримують його режим.
Все це дуже добре ілюструє його невпевнене загравання з ідеєю анексувати ще більше української території, помістивши ці регіони під російську «ядерну парасольку». Путін «смикається», тому що якщо він зробить декларацію, а це не впразить ані США, ані Україну, він може зіштовхнутися з катастрофічною особистою дилемою: доведеться або відступити, або застосувати ядерну зброю.
Автор нагадує про довоєнні роздратовані розмови російського автократа про те, що може статися, якщо Україна вступить в НАТО, а потім спробує повернути контроль над Кримом.
«Путіна мучать проблематичні ставки на червоні лінії, які він не може собі дозволити захистити (з певної точки зору, він благає Європу і США витягнути його з халепи). Це не означає, що війна вже скінчена, просто постріли все ще тривають, як хотіли б думати деякі європейські Клементи фон Меттерніхти. Але питання, чи є Україна незалежною державою, вже вирішене. Путін тепер знає, що вона не стане анексованою сатрапією Росії. Цей потяг вже пішов», - йдеться в статті.
Але російському автократу ще є за що воювати, щоб уникнути найгірших наслідків його власної невдалої агресії. Тому що Україна може стати регіональною військовою супердержавою. З допомогою Заходу вона буде ставати все сильнішою, в той час як Росія - дедалі слабшою під тиском санкцій. Москва залишиться в китайському полоні, а ще учасницею війни, з якої вона не знає, як вийти.
«Існує очевидне рішення для Росії: змиритися з існуванням України і стати на шлях процвітання і безпеки разом. Але це рішенн вимагає, щоб Путін пішов», - вважає автор.