Коли українські військові натикаються на покинуті російські бронемашини на полі битви, вони знають, що знайшли рідкісний скарб. БМП-3, озброєна 100-міліметровим кулеметом і 30-міліметровою гарматою, була однією з кількох одиниць такої техніки, яку вдалося відібрати в росіян з початку вторгнення. Але приблизно місяць тому, після кількох тижнів використання українськими військовими, моторний відсік і паливна система цієї машини почали виходити з ладу. Тож тепер вона стоїть на ремонті десь на півночі Харківської області.
Українська армія захопила сотні так званих «трофеїв»: російських танків, БМП і БТР. І вони стали цінним активом для Києва. Бригада, яка ремонтує ці танки, жартівливо називає їх «ленд-лізом», - пише Washington Post. Але багато таких трофеїв стоять в ангарах в очікуванні ремонту. Тому що знайти необхідні запчастини для російської техніки не просто. Бригада, яка підтримує техніку 14-ї окремої механізованої бригади, не може знайти деталі для БМП-3.
«Очевидно, що ця техніка повинна битися з ворогом, а не стояти в ангарі», - сказав 47-річний командир ремонтного батальйону Руслан.
Але на відміну від старіших моделей, БМП-3 не можна відремонтувати, використовуючи деталі від схожих українських машин. Руслан каже, що, можливо, у іншої бригади є така ж БМП. Але пошуки запчастин ускладнені ще відсутністю певної централізованої системи. Український військовий допустив, що ЗСУ було б корисно мати програму чи базу даних з даними про всі запчастини, які є в усіх бригад.
«Це б заощадило час і ресурси», - сказав він.
Прес-офіцер 14-ї окремої механізованої бригади жартівливо пояснив Washington Post, що накопичувати цінне майно - це в українській природі. Тому просто попросити іншу бригаду віддати аналогічний трофейний танк чи бронемашину не завжди просто. В Донецькій області Вадим Устименко, який служить в танковому підрозділі 25-ї десантно-штурмової бригади, сказав, що за останні 6-7 місяців пересів на інший танк «шість чи сім разів». Тому що їм часто потрібен ремонт. Зараз він керує Т-80, однією з кращих моделей в українському арсеналі.
25-та десантно-штурмова бригада першою зайшла в Ізюм після поспішного російського відступу з Харківської області у вересні. Тоді армія Росії покинула велику кількість танків і БМП.
«Якщо говорити лише про танки, то їх було справді багато. Але мало з них були на ходу. Таких, які можна було б одразу завести чи привести в порядок за кілька хвилин, можна було порахувати на пальцях однієї руки. Машин, які вимагали ремонту, але були придатними для використання, було ще, напевне, 30%. А ще 50% - це просто брухт, який вимагав великих зусиль», - пояснив Устименко.
Танки, які були в поганому стані, можна було розібрати на запчастини, - сказав виданню інший солдат з підрозділу Устименка. Оскільки значна частина української зброї походить з часів СРСР, танки, яким більше 30 років, можна ремонтувати за допомогою запчастин з російських моделей, яким лише 5 років. Український військовий розповів, що його підрозділ час від часу звертається до інших бригад по деталі. Інший солдат сказав, що якось попросив боєприпаси для танка в іншої бригади неподалік, але йому відмовили.
Втім, Україна може ремонтувати свою техніку біля лінії фронту, використовуючи доступні запчастини. Але якщо ламається щось, що передали країни Заходу, це означає, що цю зброю потрібно відправляти в Польщу. Це означає, що з поля битви на кілька тижнів може зникнути критично важлива гаубиця.
«Зброя, яку передають США, найчастіше походить зі складів, а отже вона не нова», - сказала виконавчий директор «Центру протидії корупції» Дарія Каленюк.
Вона бере участь в зустрічах з західними політиками, намагаючись переконати їх відправити Україні сучасні винищувачі і танки. Вона пояснює, що коли поламану техніку доводиться відправляти в Польщу, «це створює велику застримку і стає великим розчаруванням для українських військових». На ремонтній станції в Харківській області солдати ремонтного батальйону працюють над двома російськими танками і кількома БМП, усуваючи несправності в двигунах, системах керування і кулеметних баштах. Перше, що українські військові роблять, коли ремонтують трофейну техніку, - це перефарбовують її, усуваючи символи «Z». Руслан розповів виданню, що найбільш складний етап ремонту російського танка - це виявлення проблеми. Українським військовим вдалося захопити багато танків поблизу Куп’янська під час контрнаступу.
В кожній бригаді є підрозділ технічної розвідки, завдання якого - обшукувати поля, щоб виявити покинуті танки й іншу техніку, а потім транспортувати її на ремонтні станції. З початком холодної пори шукати танки і іншу бронетехніку стало легше. Оскільки на деревах немає листя і видимість покращилася. Але зима створює складніші умови для бронетехніки, сприяючи більшому зносу. Постійні відключення електроенергії - це ще одна перешкода. Коли світла немає цілий день, це сильно сповільнює роботу ремонтних бригад. Навіть генератори не дають потрібну кількість електроенергії, щоб живити всі необхідні інструменти. Руслан каже, що частково в цьому і полягає мета Владіміра Путіна.