Хто може зупинити безглузду війну, яка триває в Україні? Список досить короткий. По-перше, Владімір Путін, по-друге Путін, і по-третє, знову ж таки, Путін. Якщо хочеться розширити цей список, можна ще раз дописати його ім’я. Він єдиний хто розв’язав війну проти України. Саме він відправив на кордон 190 тисяч солдатів у лютому, готуючи вторгнення.
Народи по всьому світі благали його не розпочинати найбільшу неспровоковану атаку в Європі з часів Другої світової війни. Але він проігнорував це і все одно вторгся. Про це в статті для Washington Post пише американський журналіст Девід Фон Дреле, додаючи, що лише російський автократ здатен «зупинити цей кошмар».
Але, як не дивно, лідери і мислителі з різних політичних таборів, здається, думають, що США і їхні союзники здатні зупинити кровопролиття. Від Генрі Кіссінджера зправа до Кетріни Ванден Гевел зліва і сенатора Ренда Пола, чия політична позиція постійно змінюється, - всі ці голоси останнім часом нарікали, що опір України за підтримки союзників якимось чином заважає перемир’ю. Це нонсенс.
З перших днів війни президент України Володимир Зеленський неодноразово пропонував Росії найбільш щедрі умови перемир’я, сумісні з відновленням стабільного і мирного світу. Навіть після того, як російську армію три тижні нещадно били, Зеленський просив лише, щоб Росія повернулася на позиції, які вона займала до вторгнення, і зобов’язалася поважати український суверенітет. Україна поставила б на паузу свою європейську інтеграцію за крок до повного членства в НАТО. Тривають розмови про «збереження обличчя» Путіна. Його війська вже більше трьох місяців ведуть жорстоку війну проти цивільних центрів, ґвалтуючи, грабуючи, викрадаючи і вбиваючи мирних людей. Але запропоновані Зеленським умови дозволили б Путіну повернутися до статус-кво, який існував до вторгнення. При цьому, він втративши би не більше, ніж національний престиж, якщо такий був.
Дозволити Путіну піти на таких умовах - це та межа, яку світ може безпечно допустити. Віддати йому бодай на грам більше буде зрадою життєво важливого принципу, який говорить, що фашистські клептократи не можуть красти чужу територію за допомогою танків і блокувати поставки продовольства в 21 столітті. Без сумніву, Кіссінджер і компанія керуються похвальним бажанням зупинити жахливе насильство, а також ліквідувати загрозу подальшої ескалації, якомога швидше. Але вони переоцінюють можливості Заходу у нав’язуванні умов українцям.
Весь світ був здивований запеклим патріотизмом президента Володимира Зеленського і його народу, коли вторгнення тільки почалося. Цей патріотизм не випарується лише тому, що хтось у Вашингтоні, Берліні чи Брюсселі так накаже. В окупованому Росією місті Мелітополь працюють українські партизани. Рух опору влаштував вибух автомобіля представника окупаційного режиму. Мер міста Іван Федоров пообіцяв, що в Мелітополі під ногами росіян буде «земля горіти», поки вони не підуть.
«Пам’ятаєте бабусь, які готували коктейлі Молотова в перші дні війни? Такий народ сам вирішує, коли йому припинити битися», - йдеться в статті.
Крім того, важливо те, що Путін не хоче миру. Він зайшов надзвчайно далеко, тільки щоб уникнути миру. Він і його країна заплатили велику ціну за боротьбу проти миру. Навіть коли російська армія і економіка занепадають, Путін відмовляється вести переговори про перемир’я. Дипломати вмовляли його почати діалог. Але він досі не хотів говорити серйозно. Замість цього Путін переходив від провального плану «А» (безглуздий бліцкриг з метою повалити уряд в Києві й завоювати всю країну) до провального плану «Б» (зірвана спроба взяти українські сили в лещата на Донбасі), а потім і до провального плану «В» (консолідувати свої бунтівні війська і спробувати трохи розширити контроль в регіоні, який Росія окупувала до широкомасштабного вторгнення).
Всі ці невдалі зусилля дуже дорого коштували Путіну. Замість того, щоб домовлятися про перемир’я, він обрав знищення сотень російських танків, приниження російських ВПС, знищення флагмана Чорноморського флоту крейсера «Москва», загибель і скалічення десятків тисяч російських солдатів, занепад командування російської армії, обвал моралі військ. І все це в той час, коли економічний тиск вичавлює всі соки з російського способу життя.
Мало хто на Заході краще розуміє Україну і Росію, ніж історик Єльського університету Тімоті Снайдер. Він нещодавно дав чітку відповідь тим, хто вірить, що Путіна можна за змусити до миру задобрюванням.
«Деякі спостерігачі за російсько-українською війною, здається, думають, що найбільша небезпека - це якщо Україна переможе або переможе надто швидко. І що це буде некомфортно для Путіна, а ми чомусь цим перейматись. Це дуже збочений погляд на речі. Знищення, злочини геноциду - ось речі, які повинні нас турбувати, а не самолюбство Путіна», - наголосив Снайдер.
Путін зупинить війну лише тоді, коли вирішить, що у нього немає іншого вибору. Тому Україна повинна продовжувати боротися.