В статті про вихід Великої Британії з Євросоюзу оглядач Financial Times Гідеон Рахман писав, що Лондон страждає від "імперіалістичної амнезії" і не правильно оцінює своє імперське минуле. Це зауваження звернуло увагу на іншу проблему з помилковою оцінкою історії, яка охопила 3.
Про це на сторінках American Interest пише колишній американський дипломат Кірк Беннет. Він цитує статтю заступника директора Інституту політичних і військових аналізів у Москві Олександра Храмчіхіна під заголовком "Головне не повторювати помилки". Втім, до "помилок" Росії він не включив такі трагічні епізоди, як геноцид адигів, придушення боротьби Польщі за незалежність, репресій в СРСР в часи Йосипа Сталіна чи придушення революції в Угорщині у 1956-му році.
Замість цього російський експерт у статті шкодував, що в часи Семилітьої війни Російська імперія не окупувала Східну Прусію і не зупинила об'єднання Німеччини, а в 1933 році не поділила з Єгиптом Османську імперію, коли вона була слабка, що Росія в 1848 році допомогла Відню придушити угорське повстання, а не скористалася слабкістю і не відібрала у Австро-Угорської імперії Західну Україну, яка в ті часи "була не такою русофобською".
Всі ці роздуми російського експерта про "помилки" мають дивний вигляд. Важко уявити, щоб сьогодні хтось у Великій Британії жалкував, що в імперські часи вона не захопила ще більше колоній, чи щоб в Америці шкодували, що не змогли поглинути Канаду. Нещодавно експерт москвоського "Центур Карнегі" Андрій Колесніков прокоментував, що росіяни вважають позитивними жорстокі періоди російської історії, коли холоднокровні правителі правили вогнем і мечем. А от періоди демократизації і модернізації вони чомусь вважають "поганими часами насильства і безладу".
"Тема розвалу імперій піднімає важливу проблему. Сподіваюся, я не начитався аналізів Храмчіхіна, але, здається, вони мають страшний підтекст. Оплакування втрачених можливостей приєднати якісь території у далекому минулому здається марним, якщо вони все одно стали незалежними країнами в 1917-му чи 1991 році. Шкодування через фантомну втрату територій, які навіть ніколи і не належали Росії, передбачає ще більшу тугу за імперією, якою вона ніколи не була. Тому стаття Храмчіхіна шокувало мене не так спекуляціями в дусі: "А що б могло статися, якби…", як докорами через розпад московської імперії, пізнішу пострадянську деколонізацію російської периферії, простіше кажучи, клінічним випадком імперіалістичної ностальгії", - пише колишній американський дипломат.
Беннет додає, що меж такої російської "імперіалістичної туги" немає. Вона легко може дійти до втрачених можливостей Москви у Каліфорнії чи на Алясці або до роздумів про несправедливість деокупації Парижу після перемоги над Наполеоном.
Автор заувадує, що в своїй статті Храмчіхін приділив велику увагу Україні. Заступник директора російського інституту дозволив собі писати, що "сама ідея незалежності України вже русофобська за визначенням".
"Росія і Україна або будуть однією країною, або ворогами", - писав російський експерт, звинувачуючи Кремль в надмірній м'якості за те, що він не окупував всю Україну.
"Нашою метою повинен стати розпад нинішньої української держави і її режиму, її подальше повне політичне і територіальне переформатування", - писав він.
Беннет зауважує, що Храмчіхін, як і більшість росіян, вважають ворожість України до Росії проявом невдячності самовдоволеного і зухвалого українського народу за "століття російської доброзичливості". Росіяни схильні думати, що українцям "промила мізки" західна пропаганда чи спецслужби. При цьому у Росії не прийнято згадувати століття русифікації і переслідувань українців.
"Російська імперіалістична амнезія знаходить однодумців у контексті російсько-української війни серед частини західних аналітиків, які сприймають конфлікт через призму протистояння великих держав. Я був шокований, коли один західний коментатор сказав, що нібито існує багато історичних преденцентів, які виправдовують вторгнення російських військ в Україну. Так можна дійти висновку, що у Америки є виправдання вторгатися у карибські країни, а німецька армія може вторгатися у Бельгію. Москва не заслуговує на право повернути жорстоку історію в Україні. І ніхто не повинен вважати, що російське вторгнення в Україну, з огляду "на прецеденти", якимсь чином може вважатися припустимою поведінкою", - пише колишній американський дипломат.
Він зауважує, що чомусь російські і деякі західні експерти не беруть до уваги бажання українців зберегти свою національну ідентичність і незалежність свої країни, за яку вони зараз воюють. Дивує те, що існують ті, кого чомусь дивує існування українського патріотизму.
Також ідея про те, що Україна і Росія будуть "ворогами, якщо не єдиною країною", притаманна лише росіянам. Саме росіяни вважають українську державність і національну ідентичність проявом так званої "русофобії". Аж до 2014 року українці добре ставилися до Росії і навіть не думали про вступ своєї країни в НАТО. І саме Москва своєю агресією змусила їх змінити точку зору.
Автор зауважує, що мрії Росії про знищення української держави і створення так званої "Новоросії" зазнали фіаско в 2014 році. Сподівання, що російськомовне населення підтримає приєднання України до Росії виявилися помилковими. Аналогічно можна було б думати, що населення Ірландії хотіло б приєднати свою країну до Великої Британії через свою англомовність. Але російські прапори досі висять у Донбасі, а це значить, що проект "Новоросія" не зник, а був відкладений до зручного моменту. На думку Беннета, Москві не вистачило сил, щоб захопити всю Україну, коли її армія була слабкою. Тепер вона будує нові бази біля українських кордонів, накопичуючи сили для нової агресії у найближчому майбутньому. Але і Україна, попри всі кризи, корупцію і економічні проблеми, добилася певних успіхів. Вона все ж змогла консолідувати населення навколо національної ідентичності. Крім того, її армія більше не така слабка, як у 2014 році.
"Подальше відчуття ображеної правоти буде підштовхувати росіян робити все нові спроби покласти край українському національному проекту раз і на завжди, притягнути похмуру, символічну "Хохляндію" в лоно Росії, де їй нібито і місце. Тому це порочне коло залишиться на багато років. Тож хоч і не так, як це собі уявляє Храмчіхін, Росія приречена на повторення історичних помилок завдяки своїй імперіалістичній амнезії", - йдеться в статті.
Раніше експерт Тарас Кузьо писав в статті для The Atlantic Council, що Західні експерти ігнорують головну причину війни Росії проти України. І це російський імперський націоналізм, який заперечує національну окремість українців від росіян.
На сторінках Foreign Policy старший директор Penn Biden Center for Diplomacy and Global Engagement, колишній заступник міністра оборони США і екс-радник віце-президента Джозефа Байдена з зовнішньої політики Майкл Карпентер писав, що США за допомогою шести кроків можуть зупинитиПутіна в Україні.