У середу МЗС України запросило посла Польщі Бартоша Ціхоцького на розмову з приводу скандальної спільної заяви послів Польщі та Ізраїлю від 2 січня. Після потепління у польсько-українських відносинах, яке спостерігалося у вересні під час візиту Володимира Зеленського до Варшави, це польсько-ізраїльське звернення послів стало першим випробуванням двосторонніх україно-польських відносин періоду президента Зеленського, уряду Олексія Гончарука та голови Інституту національної пам'яті (ІНП) Антона Дробовича. І від того, як вони вийдуть із цієї ситуації, залежатиме майбутнє відносин України та Польщі на найближчих кілька років, пише Олександр Шевченко у своїй статті для DT.UA.
Автор зазначає, що вчорашня заява МЗС України про проведення розмови з Бартошем Ціхоцьким вселяє оптимізм, адже зовнішньополітичне відомство відзначило, що "домовлено про конкретні кроки" із забезпечення конструктивної співпраці фахівців у сфері історичної пам'яті.
"І в цьому контексті особливої ваги набуває анонсована зустріч Антона Дробовича з Бартошем Ціхоцьким. Від результату цієї розмови може залежати не лише співпраця в історичній сфері, а й майбутнє польсько-українських відносин. Адже, як засвідчив досвід попередніх п'яти років, саме історія здатна застопорити двосторонній діалог і стати основною перешкодою для співробітництва Польщі й України в багатьох інших сферах", - пише експерт.
Шевченко наголошує, що історія могла б слугувати й рушійною силою для розвитку польсько-українських відносин.
"Але для цього потрібен не лише конструктивний, а й креативний, творчий підхід. І наші сусіди самі підкидають нам теми, котрі можуть стати об'єднавчими для польсько-українських відносин", - додає автор, зазначивши, що 4 січня Бартош Ціхоцький на своїх акаунтах у соціальних мережах обурився новиною про планований показ мод (що пізніше був скасований) у київському Костелі святого Миколая.
Костел був збудований наприкінці ХІХ століття архітектором польського походження Владиславом Городецьким у співпраці з польським підприємцем Юзефатом Анджейовським. Для поляків він є польською культурною спадщиною за кордоном. Візит до костелу у 2001 році св. Івана Павла ІІ надав будівлі ще більшого значення.
"Останніми роками будівля перебуває в аварійному стані, а парафія костелу бореться за повернення права власності на нього вірянам, щоб могти самостійно залучити іноземні кошти на реконструкцію. Це було б історично справедливо, адже костел збудований за гроші київських католиків, радянська ж влада забрала його в державну власність і зробила там зал органної музики. Після розпаду СРСР будівлю ділять між собою римсько-католицька парафія та Національний будинок органної і камерної музики, а належить вона КМДА", - пише Шевченко.
Автор попереджає, що якщо українська влада перестане ігнорувати цю проблему й запропонує польській стороні співпрацю у відновленні костелу, що є не лише архітектурною перлиною Києва, а й польською культурною спадщиною, - це й буде тим креативним підходом і довгоочікуваним перенесенням історичної дискусії з негативної в позитивну площину. Тим більше що польські урядові установи вже давно займаються схожими роботами в Україні, - треба лише давати їм таку можливість.
"Звісно, проблема різного трактування певних історичних осіб нікуди не зникне, і тут потрібен саме той другий, конструктивний підхід. За умови беземоційного, аполітичного, спокійного діалогу, українські й польські історики, а тим більше - дипломати напевно дійдуть згоди. Про це сказано та у вчорашній заяві МЗС, про це ж говорили і Володимир Зеленський, і Антон Дробович. Тільки б слова не розходилися з ділом", - резюмує Шевченко.
Детальніше про українсько-польські відносини читайте у статті Олександра Шевченка "Польський тест для Зеленського" для видання "Дзеркало тижня. Україна".